Прохорчук Віктор

Віктор Олександрович Прохорчук народився 25 травня 1975 року в селищі міського типу Володарськ-Волинський (нині Хорошів) на Житомирщині. Мав молодшу сестру Тетяну. У 1989 році закінчив місцеву школу, потім навчання продовжив у Житомирському автодорожньому коледжі й отримав спеціальність автомеханіка. Служив у Міністерстві внутрішніх справ, спочатку в патрульній службі, потім дільничним. Звільнившись із правоохоронних органів, долучився до будівельних робіт, певний час мав власну бригаду. Пізніше влаштувався охоронцем у приватну фірму. 

Був одружений. Разом із дружиною Наталією виховували двох синів – Андрія та Сергія.

Участь у Революції Гідності. Уперше Віктор Прохорчук прибув на Майдан наприкінці листопада, згодом записався до Самооборони та мав псевдо "Прохор". Маючи досвід роботи у силових структурах, Віктор Прохорчук неодноразово полишав наметове містечко, збираючи відомості про ситуацію поза межами Майдану, зокрема спілкувався з правоохоронцями, одержуючи від них важливу інформацію щодо планів керівництва МВС.Напередодні штурму Майдану в лютому, за словами побратимів, Віктор Прохорчук висловив побоювання стосовно можливого нападу на протестувальників із дворів поблизу наметового містечка. 

18 лютого чоловік брав участь у мирній ході до Верховної Ради України. Однак згодом зник. Його тіло зі слідами насильницької смерті та з перерізаним горлом виявили в одному з дворів Хрещатика поруч із майданом Незалежності. За даними Генеральної прокуратури України, смерть настала у проміжку 00:00–00:20 19 лютого. Побратими відшукали тіло Віктора через тиждень у Київському міському бюро судово-медичної експертизи. 

Вікторові Прохорчуку було 38 років.

Пошанування. Віктора Прохорчука поховано у рідному селищі на Житомирщині. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Вікторовіу Прохорчуку було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, а також на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. 26 травня 2015 року на фасаді Хорошівського навчально-виховного комплексу №1, колишньої школи, в якій навчався герой, було відкрито меморіальну дошку на його честь.