Олександр Анатолійович Капінос народився на Тернопільщині у селі Дунаїв Кременецького району 10 березня 1984 року. Закінчивши місцеву школу із золотою медаллю, вступив до Українського державного лісотехнічного університету у Львові (нині – Національний лісотехнічний університет України) на спеціальність "Технологія деревообробки". Як один із найкращих випускників, стажувався у Польщі. Працював у Вінниці, очолював там патріотичну організацію "Сколоти". 2009 року повернувся на Тернопільщину і став фермером. Олександр Капінос мав активну громадянську позицію, відроджував українські традиції та вболівав за культуру. Очолював громадську організацію "Патріот Волині". Був організатором культурно-мистецьких заходів для молоді, створив у селі спортивний клуб, співав у місцевому хорі й організував музичний гурт. Сам грав на гітарі, баяні, бандурі. Як волонтер працював у літніх таборах для дітей-сиріт. Ініціював спорудження пам’ятника Тарасу Шевченку та першим виступив за зняття радянської символіки у рідному селі. Був також ініціатором встановлення першого в районі пам’ятника борцям за волю України в селі Куликові. Щороку приїздив до Києва на свято Покрови та брав участь у маршах УПА. У 2004 році був активним учасником Помаранчевої революції. У 2012 році брав участь у Мовному Майдані у Києві: одним із перших оголосив безстрокове голодування на знак протесту проти закону, спрямованого на утиск української мови.
Участь у Революції Гідності. У 2013 році Олександр прибув до Києва наприкінці листопада, коли тільки розпочався Євромайдан. Після створення Самооборони Майдану став ройовим 35-ї сотні "Волинська Січ" з псевдо "Кремінь".
Увечері 18 лютого 2014 року під час силового штурму Майдану Олександр разом зі своєю сотнею обороняв Будинок профспілок України. Близько 22:00 він отримав поранення голови. Олександра доправили до Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги, де йому зробили операцію. Однак травма виявилася надто важкою. 19 лютого 2014 року о 09:37 чоловік помер.
Олександрові Капіносу було 29 років.
Пошанування. Олександра Капіноса поховано у Дунаєві на Тернопільщині. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Олександрові Капіносу було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України" (посмертно), а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Героя викарбувані на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на алеї Героїв Небесної Сотні, а також на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові .
10 березня 2014 року в Куликові Кременецького району відкрили меморіальну дошку Олександрові Капіносу. 24 серпня 2014 року в Дунаєві відкрили пам’ятник Герою та назвали вулицю його іменем. Пам’ятну дошку встановили на будівлі Національного лісотехнічного університету України. У 2018-му заради вшанування пам’яті Героя України започатковано "Відзнаку імені Олександра Капіноса". На його честь проводиться конкурс проєктів, тематика яких відповідає напрямкам діяльності Олександра. У межах Відзнаки надається підтримка громадським активістам із сіл та невеликих містечок, що тримають "культурний фронт", пробуджують національну свідомість, ініціюють освітні, культурні та екологічні ініціативи на місцях. У 2021 році в рамках відзнаки ГО “Родина героїв "Небесної сотні” у партнерстві з Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної сотні – Музеєм Революції Гідності, Національним центром народної культури “Музей Івана Гончара” та мистецьким об’єднанням “Глечик” ініціювали конкурс етноблогерів.