Про Івана Вакарчука вже написали основні медіа, в інтернет-просторі багато світлих спогадів та переліків зробленого ним. Україна багато чим завдячує цій людині.
Ми ж пропонуємо свідчення про один короткий, але промовистий щодо Івана Олександровича період – початок Помаранчевої революції.
Сьогодні до архіву Музею надійшла вельми цікава книжка, яка має назву "Львівський національний університет імені Івана Франка під час президентських виборів 2004 року". На той час Іван Вакарчук був ректором Львівського національного університету імені Івана Франка та головою Ради ректорів вищих навчальних закладів Львівщини.
Країна готується до президентських виборів. Влада розуміє: без фальсифікацій перемога буде за проєвропейськи налаштованим Віктором Ющенком. Студенти організовують громадянські кампанії "Пора", "Чиста Україна" з метою закликати молодь прийти на вибори, не допустити фальсифікації та за потреби захистити свій вибір.
На адресу університету надходять листи – від голови Спілки ректорів ВНЗ щодо підтримання на виборах Януковича, від керівництва обласної міліції з вимогою "усунути причини, що призводять до порушення правопорядку з боку студентської молоді", від Міністерства освіти і науки щодо поширення інформації про "соціальну угоду студентів із кандидатом у президенти В. Януковичем" та багато інших. На ці листи ректор Іван Вакарчук надсилає відмови, на тематичні наради в МВС відмовляється з’являтися, натомість систематично зустрічається зі студентами й гарантує їм відсутність переслідувань. Коли кількох студентів затримують, а в офіс Студентського братства Львівщини підкидають вибухівку, він виходить на студентський протест.
Далі була Помаранчева революція, яку університет привітав. Турбота про студентів виявлялася тоді в недопущенні будь-яких утисків стосовно громадських активістів, у ресурсному сприянні та інформаційній допомозі, в постійній комунікації викладацького складу зі студентською молоддю. Усі розуміли, що в разі поразки революції це означало би щонайменше втрату Іваном Вакарчуком посади ректора та санкції проти вишу.
Та саме за вміння у критичні моменти не зраджувати найвищі цінності ми й шануємо наших визначних діячів та свідомих громадян. "Фізик твердого діла" – так називали у пресі Івана Олександровича Вакарчука в час його міністрування у сфері освіти.
Світла пам’ять! Дякуємо!
Текст: Ольга Сало