Спеціальний номер журналу “Антиквар” проанонсували у просторі виставкового проєкту "Війна за ідентичність. Сила опірності культури" у Київській міській галереї мистецтв “Лавра”. Його присвячено темі збереження культурних і музейних цінностей та функціонуванню музеїв в умовах війни.
Створити спецвипуск команда "Антиквара" вирішила ще у травні, коли за підтримки посольства Ізраїлю в Україні провели круглий стіл на тему збереження культурної спадщини з українськими та ізраїльськими експертами. У цьому випуску головний редактор Ганна Шерман разом із командою зібрали історії евакуації творів мистецтва з різних куточків України, свідчення, досвід вітчизняних музейників та їхніх ізраїльських колег.
“Кожен із матеріалів цього номера – це документація людського досвіду, неймовірних злетів духу та професійної стійкості й мужності! Ніколи не сподівалася, що я як редактор матиму нагоду доторкнутися до настільки актуального та пульсувального матеріалу. У журналі зібрано унікальний і, на жаль, гіркий досвід порятунку державних та приватних колекцій музейників із різних куточків України, зокрема на нині деокупованих територіях”, – розповіла Ганна Шерман, головний редактор журналу “Антиквар”.
На тлі музеєфікованої Музеєм Майдану шафки та півника з деокупованої Бородянки українські музейники, історії яких увійшли до спецвипуску, згадали про порятунок колекцій у перші дні повномасштабного вторгнення, обговорили виклики та здобутки на музейному фронті за 10 місяців війни. Про збереження культурної спадщини на практиці розповів Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності та співкоординатор Штабу порятунку спадщини:
“Після 24 лютого на просте запитання наших друзів із-за кордону “Чим ми можемо допомогти просто зараз?” відповідь знайти було складно. І спробою тоді стало створення Штабу порятунку спадщини, що об'єднав колег-музейників і від весни намагається забезпечити культурні інституції потрібними пакувальними матеріалами, захисним та рятувальним обладнанням. Здавалось би, банальна річ, але саме через брак матеріалів багато колекцій не було евакуйовано. Завдяки ICCROM ми запустили оцінювання втрат і ризиків для дальшого відновлення, розробили аплікаційну форму. Ми можемо фіксувати пошкодження для подальших стабілізаційних робіт і підготовки до відновлення, а разом із правоохоронцями – руйнування як докази воєнних злочинів та порушення Гаазької конвенції. Ця війна не за території чи політику, а передусім проти історичної пам’яті та культурної ідентичності. Уроки цієї війни доводять це щодня”.
Також Ігор Пошивайло проанонсував тулкіт про алгоритм дій щодо порятунку культурної спадщини в умовах війни, який готує Штаб разом із партнерами.
“Питання охорони культурної спадщини є надзвичайно важливим для збереження культури нашої нації. А також ми пам’ятаємо, що культурна спадщина є ще й основою для сучасного мистецтва”, – зазначила Тетяна Міронова, директор галереї мистецтв “Лавра”.
Справжнім шоком стала війна для багатьох українських музейників. Отвори від куль та пробите броньоване скло – те, що побачили музейники приватного закладу "Духовні скарби України” у перші дні березня. Про правила евакуації та протоколи тоді не йшлося, пригадує директор закладу Дарія Добріян, адже деякі ікони рятували, пакуючи їх навіть у харчову плівку.
“Моєю великою помилкою було те, що ми не готувалися до війни як інституція. 5 березня я переступила поріг музею на Десятинній і зрозуміла, що переді мною п'ять тисяч одиниць зберігання, і я маю зробити вибір того, що має бути врятовано. І здавалося, ти ще вчора читав спогади Федора Ернста про втрачені та пошкоджені через більшовицьку навалу пам’ятки в Києві 1918 року. А тут ти стоїш і мусиш реагувати на виклики столітньої(!) давнини. У нас була документація, ми готувалися до перевезення. Але мало не на кожному блокпості треба було довести, що наш вантаж – це не награбовані речі. Щоразу перевезення опинялося під ризиком. Нам удалося вивезти лише незначну частину – йдеться про сотні найцінніших робіт. Ці речі – доведення нашої інакшості, окремішності, доведення нашої ідентичності, тому що українська ікона дуже відрізняється від російської. І втратити її означало втратити п'ятсот років української історії”, – розповіла Дарія Добріян.
Через 36 годин після падіння першої ракети у Києві розпочалася евакуація експонатів Національного музею історії України у Другій світовій війні та архівів і речей інших музеїв – пригадує директор установи Юрій Савчук. Відтоді змогли не лише зберегти експонати, а й набути нових. Перший експонат російсько-української війни – прапор України, який майорів над Києвом і став свідком найважчих перших днів великої війни, музеєфікували 5 березня.
“Найважливішим є те, що всі ми, музейники, докладаємо зусиль, наш досвід – це про те, як кується незламність на культурному, креативному фронті. Важливо, що “Антиквар” документує це, адже за певний час пережиті емоції видаватимуться іншими. Перший музейний проєкт в умовах війни ми реалізували 8 березня – “Київ. Репортаж одного дня”, відтоді представили проєкти музею у дванадцяти країнах. Убачаємо в цьому свою боротьбу на інформаційному фронті, адже через виставки можемо донести людям за кордоном, що відбувається у нас і від якого ворога ми захищаємося. А ще ця діяльність є свідченням нашої стійкості та виявом патріотизму – попри все, робити свою справу добре та бути корисним”, – розмірковує Юрій Савчук.
Про досвід міжнародної співпраці у питаннях захисту спадщини та підтримки діяльності українських музеїв говорила Анастасія Чередниченко, віцеголова ICOM Ukraine (Міжнародної ради музеїв). У спецвипуску “Антиквара” розповіли про створення червоного списку культурної спадщини України, що опинилася під загрозою.
“Український список став першим, який видано у відповідь на війну під час війни. До цього списку входять предмети, які зазнають небезпеки. Ми з українськими експертами почали цю роботу на початку квітня, і, на жаль, серед тих речей, котрі ми вносили туди як загрожені, вже є ті, що кваліфікуються як викрадені. Головна мета списку – це боротьба з нелегальним увезенням спадщини. Його призначено для митників, поліції, артдилерів – усіх, хто має будь-який стосунок до продажу творів мистецтва. Ми плануємо переклади різними мовами, усього близько десяти. Серед них буде й російський, адже ми розуміємо, що вивезення швидше за все відбуватиметься через Білорусь, Казахстан, Туркменістан. Виправдання, що не змогли прочитати, не буде”, – повідомила Анастасія Чередниченко.
Водночас евакуювати за кордон твори мистецтва було чималим викликом для приватних колекціонерів. На підтвердження тому "Антиквар" розповідає історію драматичної евакуації 900 робіт українських живописців, фотографів і графіків Борисом Гриньовим. Колекціонерові та засновнику приватного зібрання сучасного українського мистецтва з Харкова для перетину кордону знадобився пакет документів завважки…14 кілограмів.
Спецвипуск журналу "Антиквар" із репортажами з українських музеїв, інтерв’ю з діячами культури, розповідями про мандри музейників та експонатів вийде друком у січні 2023 року.
Презентацію організували Національний музей Революції Гідності, журнал "Антиквар", Штаб порятунку спадщини, Київська міська галерея мистецтв "Лавра".