Коцюба Віталій

Віталій Миколайович Коцюба народився у селі Вороблячин Яворівського району Львівсьеоъ області 7 червня 1982 року. Був середнім із трьох синів у родині. Із 1988 року навчався в Новояворівській середній школі №1, згодом – у Вороблячинській загальноосвітній школі. У Рава-Руському професійно-технічному училищі отримав спеціальність столяра й теслі та почав їздити на будівельні роботи за кордон.

Із дружиною Наталею жив у місті Новояворівськ на Львівщині та виховував двох дітей – сина Назара й доньку Василину. 

Участь у Революції Гідності. Уперше на київський Майдан Віталій поїхав 23 січня 2014 року після того, як стало відомо про загиблих активістів на вулиці Михайла Грушевського. Зокрема тоді загинули білорус Михайло Жизневський та вірменин Сергій Нігоян. За спогадами матері, саме це підштовхнуло Віталія – він сказав, що не може дивитися, як люди інших національностей гинуть за Україну, а він, українець, лишається вдома. За десять днів, у період відносного затишшя, повернувся додому. Навіть мав намір поїхати до Польщі, де перебувала на той час дружина, але 18 лютого почув про вбивства учасників "мирного наступу". Тож наступного дня Віталій разом із братом і дядьком поїхав до Києва. Чоловіки прибули на Майдан уранці 20 лютого. Спочатку Віталій допомагав підносити шини для укріплення барикад, опісля, захищений лише мотоциклетним шоломом та металевим щитом, почав підніматися вулицею Інститутською, щоб відтіснити спецпризначенців із території Майдану.

О 09:10 Віталій був на терасі біля Міжнародного центру культури і мистецтв Федерації профспілок України ("Жовтневого палацу"). У нього влучила куля, яка навиліт пройшла крізь голову. Рана виявилася смертельною. Тіло загиблого перенесли на подвір’я Михайлівського Золотоверхого собору.

Віталієві Коцюбі був 31 рік.

Пошанування. Віталія Коцюбу поховали 23 лютого 2014 року в рідному селі Вороблячині у братській могилі воїнів – борців за волю України, яка до того була лише символічною. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Віталієві Коцюбі було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). На місці загибелі Віталія Коцюби встановлено пам’ятний знак. Ім’я та портрет Віталія Коцюби викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. На його честь установлено знак на алеї пам’яті Героїв Небесної Сотні Львівщини у місті Ходорів Жидачівського району. 7 квітня 2014 року рішенням Яворівської районної рада Львівської області Віталієві Коцюбі присвоєно звання "Почесний громадянин Яворівського району" (посмертно); 8 липня 2014 року рішенням Новояворівської міської ради йому дали звання "Почесний громадянин міста Новояворівська" (посмертно)