Іван Миколайович Пантелєєв народився 1 грудня 1981 року в місті Краматорську Донецької області. Окрім нього, в сім’ї були старший син Олександр, який загинув під колесами машини п’яного водія, та донька Світлана. У 1999 році Іван закінчив місцеву загальноосвітню школу № 10. Відвідував музичну школу за класом піаніно, однак за кілька років облишив навчання. Самостійно опанував гру на гітарі. Отримавши шкільний атестат, Іван рік провчився в торговельному технікумі, опановуючи професію кухаря, згодом навчався у Краматорському машинобудівному коледжі Донбаської державної машинобудівної академії за спеціальністю "Програмування для обчислювальної техніки і автоматизованих систем". Працював на різних, часто випадкових роботах, звільняючись, коли робота заважала його захопленню музикою. Останні Десять років Іван прожив у селі Дмитрівка Ясинуватського району Донецької області, доглядаючи стареньку бабусю. Мешкаючи в селі, долучався до городництва. Посадив сад, в якому прийнялися яблуньки, груші, виноград. Дуже багато читав, цікавився історією України, передовсім періодом козаччини та Другої світової війни. Любив біатлон, захоплювався футболом, уболівав за київське "Динамо" та підтримав українську збірну з футболу. Іван Пантелєєв був творчою особистістю. Його пристрастю стала музика. Іван мріяв створити власний рок-гурт, для якої підібрав назву "Небо мінуса". Планував, що його група стане знаменитою, а написані ним пісні – популярними. Загалом Іван Пантелєєв є автором восьми музичних альбомів, більшість з яких було записаніона касетному диктофоні під акустичну гітару. Згодом Іван купив електрогітару й синтезатор, за допомогою яких записав свій останній альбом "Небо мінуса" (2013 рік), зняв кілька кліпів. У своїх піснях він писав про нагальні проблеми, стосунки між людьми та політичні реалії в Україні. Тому, коли дізнався про події на Майдані, не міг залишатися осторонь. "Несправедливість завжди його дуже обурювала. Він не міг мовчати. Завжди обстоював правду.. По життю такий", – згадує Людмила Пантелєєва, мати Івана.
Участь у Революції Гідності. Рішення поїхати до Києва Іван прийняв після новин про жорстокий розгін бійцями "Беркуту" протестувальників у середмісті Києва в ніч проти 30 листопада. Виїхав він до Києва 10 грудня й відтоді став активним учасником Революції Гідності. У Києві Іван одразу потрапив у самий вир подій. У ніч на 11 грудня, коли беркутівці намагалися розігнати Майдан, Пантелєєв був серед тих, хто його втримав тієї ночі. Йому разом із побратимами довелося укріплювати барикади мішками з піском та снігом, шинами й колючим дротом, виставляти "їжаки" та стримувати натиск спецпризначенців. На Майдані Іван провів майже два місяці. Допомагав активістам із Першої сотні Самооборони Майдану. Мав псевдо "Креман". Охороняв барикади, жив на вулиці Інститутській у наметі, який жартома називали "Паротяг "Анархія". Там не було командирів, а всі рішення приймалися колективно.
Під час Революції Гідності Іван заприятелював із Володимиром Чаплінським з Обухова, також майбутнім Героєм Небесної Сотні. Вони здружилися, разом жили в наметі й загинули поруч на Інститутській. Іван неодноразово їздив до Володимира додому, щоб зігрітися та помитися. Світлана, дружина Володимира Чаплінського, згадувала, яким цікавим співрозмовником був Іван та якими схожими між собою були вони з Володею, бо мали багато спільних рис характеру, передовсім чесність і справедливість. Обоє були переконаними у перемозі Майдану та вірили у краще майбутнє України.
Іван не планував повертатися додому на Донеччину. На Майдані він зустрів своє кохання, був серед однодумців, які поділяли його цінності, його прагнення свободи. Після перемоги планував оселитися у Києві та працювати у творчому плані. На початку лютого 2014 року Іван навіть змінив зачіску – поголив голову, залишивши "оселедця".
Ніч на 20 лютого він разом із Володимиром Чаплінським перебув у друзів, а о п’ятій ранку з новин дізнався про поновлення сутичок у середмісті. Побратими кинулися на Майдан і там, намагаючись відтіснити силовиків по вулиці Інститутській, загубили один одного.
З оприлюднених відеоматеріалів та фотохронік відомо, що Іван Пантелєєв допомагав пораненим і виносив тіла вбитих. Із засобів захисту мав шолом та металевий щит. Допомагаючи побратимам, отримав кульове поранення у руку на підступах до "Жовтневого палацу". На останній прижиттєвій світлині Іван на "п’ятачку смерті" неподалік від верхнього виходу зі станції метро "Хрещатик" присів біля пораненого у спину Володимира Горчинського, а через кілька секунд, орієнтовно о 9:54, сам отримав смертельне поранення. На відео видно, як важкопораненого Івана, який стікав кров’ю, намагався затягнути за бетонну тумбу франківець Роман Гурик, убитий буквально через хвилину.
Згодом судово-медична експертиза встановить, що того дня Іван отримав кілька вогнепальних поранень з АКМС калібру 7,62×39: наскрізне правого плеча та грудей, лівої руки і сліпе поранення лівого стегна, яке стало фатальним. Тіло Івана було доставлено до фоє готелю "Україна", де його впізнала дружина Володимира Чаплінського Світлана та внесла у список загиблих як Івана Кремана.
Іванові Пантелєєву було 32 роки.
Пошанування. Поховано Івана Пантелєєва у селі Дмитрівка Слов’янського району Донецької області. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Іванові Пантелєєву було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Івана Пантелєєва викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. 26 листопада 2015 року в Краматорську у приміщенні загальноосвітньої школи № 10 відкрито меморіальну дошку на честь героя. У 2015 році започатковано Всеукраїнський фестиваль мистецтв імені Героя Небесної Сотні Івана Пантелєєва, метою якого є сприяти популяризації сучасного мистецтва та підвищувати рівень патріотизму в суспільстві.