Сергій Гагікович Нігоян народився 2 серпня 1993 року в селі Березнуватівка Солонянського району Дніпропетровської області у вірменській родині, яка переїхала до України, рятуючись від війни в Нагірному Карабаху.
Закінчивши місцеву школу, 2011 року Сергій вступив до Дніпродзержинського (нині Кам’янського) коледжу фізичного виховання. Займався карате, у 2012 році посів третє місце на чемпіонаті Дніпродзержинська з карате стилю кіокушинкай. Утім, хлопець відчував, що спортивна кар’єра його не вабить. Він мріяв стати актором. Планував вступити до Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Улітку, щоб допомогти родині, Сергій разом із батьком їздив на заробітки до Криму. Залишався працювати там навіть у вересні, коли починався навчальний рік. Через це після другого курсу його було відраховано з коледжу.
Сергій захоплювався радіотехнікою, любив поезію, мріяв побачити країну своїх предків.
Участь у Революції Гідності. Сергій Нігоян уперше приїхав до Києва за покликом серця 8 грудня 2013 року, взявши із собою молитву "Отче наш" вірменською мовою та прапор Вірменії. Саме цей прапор та яскрава зовнішність юнака привертали до нього увагу всіх, хто приходив на Майдан. Митці малювали його портрети, для художника Бориса Єгіазаряна він став названим сином, а режисер Сергій Проскурня, працюючи над проєктом до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, 21 грудня 2013 року записав, як молодий вірменин-майданівець-вірменин читає уривок із Шевченкового "Кавказу".
Під час першого місяця перебування в Києві Сергій чергував на барикадах біля Лядських воріт, не раз відганяючи від табору протестувальників тітушок, розносив гарячу їжу бійцям Самооборони Майдану. А на початку січня 2014 року, коли художник Володимир Безрукий, боєць Калуської чоти Третьої сотні Самооборони Майдану, намалював портрет Сергія, той попросив, щоб його записали до калушан. Так вірменин став бійцем Самооборони. За спогадами побратимів, він завжди був готовий підмінити хворого товариша та чергувати дві зміни поспіль.
На Різдво Сергій поїхав до рідних у Березнуватівку, потім знов повернувся до Києва, але чергування на морозі виснажили організм хлопця. Борис Єгіазарян наполіг, щоб той поїхав додому підлікуватися. За тиждень до своєї загибелі Сергій знов навідався до батьків, які просили його залишитися з ними. Але переконати сина вони не змогли.
На "Вогнехреще" – 19 січня 2014 року – Сергій Нігоян був на вулиці Михайла Грушевського, яка у ті січневі дні перетворилася на епіцентр силового протистояння. Того дня Сергій допомагав пораненим, а напередодні 22 січня, за спогадами побратимів, пішов на Грушевського з шиною на плечах. Уночі він не повернувся до намету, однак товариші вирішили, що Сергій залишився з активістами руху "Відсіч", з якими часто спілкувався.
Уранці 22 січня, в день проголошення незалежності УНР і День Соборності, Сергій разом з іншими протестувальниками перебував неподалік від колонади стадіону "Динамо". У часовому проміжку між 05:30-05:40 він отримав смертельне поранення: три кулі влучили в шию, голову та груди. Мобільна бригада медичної служби перенесла активіста до вестибюлю будівлі НАН України на вулиці Михайла Грушевського, 4, де облаштували медичний пункт. Однак зусилля медиків були марними – за пів години вони констатували смерть пораненого.
Сергієві Нігояну було 20 років.
Пошанування. Сергія Нігояна поховано в його рідному селі Березнуватівці. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Сергієві Нігояну було присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю “За жертовність і любов до України”, а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові. 22 березня 2014 року рішенням сесії Бережанської міської ради вулицю Галана в Бережанах перейменували на вулицю Сергія Нігояна. 28 січня 2015 року рішенням Дніпропетровської міської ради, яке було підтверджено на громадських слуханнях у грудні 2017 року, проспект Калініна у Дніпрі став проспектом Нігояна. У 2014 році в селі Березнуватівці відкрито пам’ятну дошку на фасаді будівлі школи, де навчався герой, та встановлено пам’ятник йому. На честь Сергія Нігояна названо одну з центральних алей села. У Києві на стіні будинку по вулиці Михайлівській, 24–26 поруч зі сквером Небесної Сотні художник Алешандре Фарту (Vhils) створив велике графіті з портретом Сергія. 15 листопада 2017 року Кабінет Міністрів України заснував у числі стипендій для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності стипендію імені Сергія Ніояна за спеціальністю "Сценічне мистецтво". У 2018 році на знак пам'яті про Сергія Нігояна громадська організація "Родина Героїв Небесної Сотні" та творче об’єднання "Вавилон'13" започаткували Відзнаку імені Героя Небесної Сотні Сергія Нігояна, яка передбачає проведення конкурсу творчих робіт серед студентів Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого з метою мотивувати їх до створення сценаріїв і фільмів та проведення мистецьких акцій, присвячених боротьбі за свободу.