Жеребний Володимир

Володимир Миколайович Жеребний народився 6 жовтня 1985 року у с. Вишня Городоцького району Львівської області. Мав молодшу сестру. Дідусь та бабуся Володимира були депортовані у 1946 році з Лемківщини. Із с. Вишня сім’я переїхала до сусіднього міста Рудки Самбірського району Львівщини.
Після закінчення Рудьківської середньої загальноосвітньої школи у 2001 році Володимир Жеребний вступив до Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету. Залишився там працювати, відповідав за студентське самоврядування. Заочно закінчив економічний факультет Львівського національного аграрного університету.
Свого часу прагнув пройти строкову службу в армії, вважаючи, що це обов’язок кожного чоловіка. Однак через стан здоров’я не був прийнятий до лав українського війська.
У 2004 році, 19-річним юнаком, брав участь у Помаранчевій революції.

Участь у Революції Гідності. На початку грудня 2013 року, після того, як влада з особливою жорстокістю розправилася з мітингувальниками на столичному майдані Незалежності 30 листопада, Володимир Жеребний приїхав до Києва.
Він взяв відпустку у Вишнянському коледжі та 2,5 місяці, з невеликими перервами, перебував на Майдані. В Києві зустрів Новий 2014 рік. На Різдво приїхав додому, а за чотири дні знов повернувся до столиці.
Володимир був активістом сотні Самооборони Майдану, яка охороняла першу барикаду на вулиці Інститутській, і багато з тих, хто був у ті дні на Майдані, запам’ятали його як охоронця «Львівської брами». У січневі дні він чергував також на барикадах на вул. Грушевського. Часом стояв на чергуванні по 12 годин, якщо не було достатньої кількості людей. Під час протистоянь на Грушевського потрапив під водомет, унаслідок чого захворів, але за кілька днів знов повернувся охороняти Майдан. Отримав поранення у ногу та отруєння газом, але і при цьому не полишив чергування на барикадах.
Майже весь час разом із побратимами Володимир мешкав у Жовтневому палаці, але за кілька днів до загибелі він і кілька його товаришів винайняли квартиру неподалік від Майдану.
У Києві ж зустрів своє кохання – Світлану Слобоженко. Володимир був розлучений, але вважав, що сім’я та діти – найголовніше у житті. 14 лютого, у день святого Валентина, на київському мосту закоханих він освідчився Світлані, за її словами, можливо, передчуваючи, що більше може не бути нагоди сказати ці слова.
В ніч із 18-го на 19-те, весь день 19 лютого та в ніч на 20 лютого Володимир, з перервами на короткий відпочинок і сон, був на Майдані. За кілька годин до смерті розмовляв з батьком телефоном. За спогадами очевидця, 20 лютого о пів на восьму ранку Володимир почав збиратися на Інститутську. Він був одягнений у бронежилет, мав також металеву військову каску та дерев’яний щит. Пізніше, разом із багатьма активістами взяв участь у наступі по Інститутській, відтісняючи силовиків угору, та опинився на так званому «п’ятачку смерті» біля верхнього виходу зі станції метро «Хрещатик», де упродовж години загинуло багато майданівців. О 09:44 у Володимира влучила куля, яка потрапила в сонну артерію. Смерть була миттєвою.
Володимиру Жеребному було 28 років.

Пошанування. Похований у місті Рудки. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Володимиру Жеребному було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет нагородив Володимира Жеребного медаллю «За жертовність і любов до України» (липень 2015, посмертно). 8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького УГКЦ Святослава (посмертно). Ім’я та портрет Героя викарбувані на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на алеї Героїв Небесної Сотні, а також Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові (вул. М. Кривоноса). На честь Героя встановлено знак на алеї пам’яті Героїв Небесної Сотні Львівщини у м. Ходорів Жидачівського р-ну Львівської обл., біля Палацу культури (вул. Грушевського № 29). 27 травня 2014 р. у с. Вишня на фасаді будівлі Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету (вул. Наукова, 1), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку. 30 травня 2014 р. у м. Рудки на фасаді будівлі Рудківської середньої загальноосвітньої школи (вул. Лісна, 2), де навчався Герой, йому було відкрито меморіальну дошку, а самій школі присвоєно ім’я Володимира Жеребного. 25 вересня 2016 р. у с. Вишня на фасаді будинку, де жив Герой, йому було відкрито меморіальну дошку.
Щоб увічнити пам’ять сина та всіх загиблих Героїв Небесної Сотні родина Володимира Жеребного на території Рудківської школи І–ІІІ ст. імені Володимира Жеребного звела каплицю «Світлій пам’яті Володимира Жеребного і Небесної Сотні», яку було освячено 6 жовтня 2015 року.