Горошишин Максим

Максим Максимович Горошишин народився 14 квітня 1989 року в селі Басань Пологівського району Запорізької області. У родині був наймолодшим із восьми дітей. Батько Максима помер рано, мати зі старшими дітьми згодом почала їздити за кордон на заробітки. Із шести років Максим вчився в Токмацькій загальноосвітній школі-інтернаті, іноді гостював на Черкащині в селі Грушківка Кам’янського району в тітки. Сюди ж у 2013 році переїхала і його мати з іншими дітьми.

Ізмалечку хлопець полюбляв малювати, створював шкільні плакати та оформлював стінгазети. Він мріяв стати дизайнером. Однак, щоб допомогти родині, після закінчення школи-інтернату Максим поїхав на заробітки до Києва. Працював на будівництві, а потім улаштувався на роботу до одного зі столичних кафе. Регулярно навідував рідних, намагаючись підтримати їх матеріально.

Участь у Революції Гідності. Максим не розповідав родичам про свою участь у масових протестах у Києві. Востаннє він побував у Грушківці у грудні 2013 року, а коли повертався до столиці, то привіз майданівцям допомогу, яку передали місцеві жителі.

19 січня 2014 року після чергового віча Максим разом з іншими мітингувальниками вирушив до Верховної Ради України вимагати скасування "диктаторських законів", ухвалених 16 січня. Однак на вулиці Михайла Грушевського дорогу демонстрантам перекрив кордон бійців внутрішніх військ. Між протестувальниками та спецпризначенцями виникли сутички, під час яких силовики застосовували гумові палиці, світлошумові гранати та сльозогінний газ. Саме під час цих сутичок Максим зазнав отруєння газом. Ураження верхніх дихальних шляхів спричинило спалах важкої форми пневмонії. Побоюючись, що у лікарні може бути небезпечно, адже майданівці знали про випадки викрадення правоохоронцями активістів прямо з лікарняних ліжок, Максим певний час лікувався в одному з медпунктів на Майдані. Однак стан його здоров’я погіршувався. 31 січня 2014 року волонтери доставили хлопця до Київської міської клінічної лікарні №17 із вираженою дихальною недостатністю. Його зареєстрували під вигаданим прізвищем як Максима Мєшкова. Уже пізніше хлопець довірився лікарці Світлані Гук, назвавши їй своє справжнє прізвище та адресу. За спогадами лікарки, організм Максима був виснажений, він уже не міг самостійно ходити, і хворого перевели до реанімації. Медики майже три тижні боролися за життя Максима, однак урятувати хлопця не вдалося. Він помер у лікарні 19 лютого о 19:43.

Максимові Горошишину було 24 роки

Пошанування. Максима Горошишина поховано у селі Грушківка на Черкащині. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Максимові Горошишину було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України" (посмертно), а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, а також на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. Колишню вулицю Петровського у селі Грушківка у лютому 2015 року перейменовано на честь Максима Горошишина.