З фондів Національного музею Революції Гідності
Колекція газет 1990 року про студентську Революцію на граніті
в контексті політичної та суспільної ситуації в Україні
2021 року основний фонд Національного музею Революції Гідності поповнився колекцією газет "Літературна Україна" за 1990 рік. Рік, коли в Україні в осерді Київа відбувся перший у модерний період історії масштабний масовий протест, який пізніше дістане назву Революція на граніті або ж Студентська революція на граніті. Добірку газет за 1990 рік тематично доповнює число "Літературної України" за 1991 рік із матеріалами про обговорення проєкту нового союзного договору та вирізка з газети "Вечірній Київ" за 1990 рік, де описано згортання наметового містечка студентів після їхньої перемоги.
Цінне надбання, бо хоч віддаляє нас від того часу й невеликий проміжок, не так вже легко знайти матеріяльні свідчення про ці події 30-річної давнини. Крім числа газети, в якому надруковано статтю про саму студентську акцію голодування, наведено перелік вимог протестувальників, описано всенародну її підтримку, вартими уваги є числа газети, де висвітлюється політична та соціальна ситуація в Україні в 1990 році, а особливо в її столиці. Інформація з цих газет є яскравим контекстом студентського протесту. Адже той час – "перестройка" – був часом початку демократичних змін у політичному житті, висвітлення білих плям в історії, пробудження громадянської свідомості, перших мітингів, демонстрацій, пікетів. Ба навіть вимоги голодуючого студентства не виникли з нічого. Питання, що ввійшли до переліку вимог, такі як служба в армії українських юнаків на території України, непідписання нового союзного договору та інші, й раніше порушувалися громадськістю та депутатами з Народної ради – парламентської опозиції у Верховній Раді в 1990–1994 роках. Вимоги цілком відповідали найсуттєвішим бажанням активної частини суспільства, тому студентський протест і отримав потужну народну підтримку та став переможним.
Варто зазначити, що тоді, наприкінці 1980-х і на початку 1990-х, "Літературна Україна" була чи не єдиною офіційною газетою, яка правдиво подавала актуальну інформацію, відкривала сторінки забороненого раніше письменства та замовчуваної історії.
Тож помандруймо сторінками газети з нової колекції основного фонду НМРГ.
№ 12 (4369). 22 березня 1990 року
"Хроніка минулого тижня" інформує про присягу обраного Президентом СРСР М. С. Горбачова на вірність "уселюдським ідеалам перебудови", завершення другого кола виборів до Верховної Ради та місцевих рад Української РСР тощо.
"Відкритий лист до депутатів Верховної Ради СРСР" керівництва Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР щодо недопущення прийняття союзного закону про мови, який має імперський характер. За дорученням колективу відкритий лист підписали директор Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР, академік АН УРСР В. Русанівський, секретар парторганізації та голова профкому інституту.
Допис "Їх обрав народ" наводить перелік письменників, які в результаті другого туру виборів до нового українського парламенту стали народними депутатами УРСР.
"Свобода зовнішня і внутрішня" – виступ Павла Мовчана на ІІ Регіональній конференції Міжнародного ПЕН-клубу, що відбулася 27 лютого 1990року у Відні. Філософські роздуми про категорії зовнішньої та внутрішньої волі, важливість державності України для Європи, проблеми та виклики національного відродження.
№ 23 (4380). 7 червня 1990 року
"Свобода – як вибір долі" – роздуми після обрання Голови Верховної Ради України. Про стосунки більшості й меншості в парламенті, необхідність підприємчої свободи тощо. Автор Віктор Грабовський.
"Не бажаємо бути телерадіоконсерваторами" – відкритий лист працівників Українського телебачення і радіо до народних депутатів УРСР про диктат Держтелерадіо щодо подавання інформації на українському телебаченні та радіо, що продовжує самодержавно утримувати право на інформацію, формування художніх смаків, створення громадської думки засобами телебачення і радіо. Лист закликає більше довіряти журналістам-професіоналам, щоб національне телебачення і радіо було зорієнтовано на потреби співвітчизників, а не апарату. Лист підписали 84 працівники Українського телебачення і радіо.
№ 24 (4381). 14 червня 1990 року
Допис "Діалектика часу теперішнього" інформує про пікетування Верховної Ради України, неоднакову реакцію на це різних депутатів та про деякі моменти в роботі сесії Верховної Ради, зокрема про створення постійних комісій із національної політики, з прав людини, з питань гласності й інформації, законності та правопорядку тощо. Автор Віктор Грабовський.
Під заголовком "Народна рада в парламенті України" подано поіменно та згруповано за областями склад блоку демократичних сил "НАРОДНА РАДА", загалом наведено 125 прізвищ. Головою Народної ради обрано І. Р. Юхновського.
Заява Демократичного блоку про те, що, оскільки Головою Верховної Ради зігноровано рекомендацію Демократичного блоку про висунення на посаду першого заступника Голови Верховної Ради УРСР кандидатури академіка І. Р. Юхновського, Демократичний блок участі у виборах на цю посаду брати не буде й переходить у парламентську опозицію. Дата заяви 6 червня 1990 року.
Декларація Демократичного блоку про те, що, оскільки фактично владу у Верховній Раді захопив ЦК КПУ, а обраний без участі Демократичного блоку Головою Верховної Ради перший секретар ЦК КПУ є передусім виразником вузькопартійних інтересів КПРС, а не прагнень українського народу до демократії та незалежності, Демократичний блок вважає найправильнішою тактикою перехід до конструктивної парламентської опозиції, яку буде організовано оформлено у вигляді Народної ради. Дата Декларації 6 червня 1990 року.
"Свобода і суверенність – неминучі" – виступ президента Українського ПЕН Миколи Вінграновського на 55-му конгресі Міжнародного ПЕН. Про трагічну долю української мови й культури, утиски та репресії інакодумаючих, надію на національне відродження, вдячність за сприяння цьому Міжнародного ПЕН.
№ 37 (4394). 13 вересня 1990 року
Під заголовком "Збройні сили УРСР: парламентський міф чи близька реальність?" добірка світлин із маніфестації киян за те, щоб українські юнаки служили лише в Україні.
Полемічні інтерв’ю народних депутатів УРСР Івана Драча, Лариси Скорик, Юрія Щербака та члена Військової ради, начальника Політуправління Київського військового округу генерал-лейтенанта В. Шаригіна щодо перспективи створення республіканського війська згідно з розділом ІХ Декларації про державний суверенітет України.
"До українського народу та всього українського громадянства" – заклик Народної ради прийти 1 жовтня до парламенту, щоб сказати "Ні!" союзному договору.
Звернення групи народних депутатів СРСР від України до всіх народних депутатів СРСР від України із закликом "підтримати Декларацію про державний суверенітет України і в своїй діяльності зробити все, щоб утілювати в життя принципи, покладені в основу Декларації, захищати інтереси України". Підписали Ю. Щербак, М. Амосов, О. Гончар, І. Вакарчук та інші, загалом 22 особи.
№ 39 (4396). 27 вересня 1990 року
"До громадян України" – звернення Народної ради, яке засуджує заборону Президії Верховної Ради УРСР проводити збори, мітинги, демонстрації, пікетування, вуличні походи, інші масові заходи в радіусі 1000 метрів навколо будинку Верховної Ради під час її засідань. "Народна рада вважає таку заборону за грубе порушення демократичних прав громадян" і кличе всіх, кому не байдужа доля України, до Верховної Ради 1 жовтня та в усі дні роботи Верховної Ради, щоб підтримати своєю присутністю парламентські змагання Народної ради.
№ 41 (4398). 11 жовтня 1990 року
У статті "Голос молодої України / У Києві триває голодування українського студентства" йдеться про те, що початок другої сесії Верховної Ради УРСР 1 жовтня супроводжувався велелюдною маніфестацією та мітингом біля стін парламенту. Однак уже наступного дня центр протесту перемістився на площу Жовтневої революції, де розпочалося голодування студентів з вишів Києва, Львова, Рівного, Івано-Франківська, Сум та інших міст України. Наводиться перелік вимог голодувальників. Описано наметове містечко, гасла протестувальників. Зазначено солідарність зі студентами народних депутатів із Народної ради та демократичного блоку депутатів Київської міськради, широку підтримку протесту звичайними людьми. Статтю ілюстровано п’ятьма чорно-білими світлинами студентської протестної акції. Автор статті Сергій Козак, дата написання – 7 жовтня 1990 року.
Під заголовком "Виборювати суверенітет… Але – як?" міркування О. Ємця, Л. Танюка, І. Юхновського та інших депутатів Народної ради про ситуацію у Верховній Раді та Україні загалом, усвідомлення економічної кризи в Україні й неспроможності В. Масола вивести Україну з неї, потребу прийняття законів про перехід на ринкову систему, про партії, про КДБ та МВС й інші гарячі питання. Записав усе це Юрій Пригорницький. Він також зробив огляд велелюдних мітингів і демонстрацій, якими почався цей політичний місяць включно з голодуванням студентів "на гранітнім майдані".
"Вимоги студентів – вимоги народу" – допис групи письменників зазначає, що вимоги студентів актуальні, справедливі й відповідають бажанням більшости українського народу, та закликає Верховну Раду УРСР негайно задовольнити вимоги студентів, які голодують. Підписали В. Терен, П. Мовчан, І. Драч, Л. Костенко й іще 9 письменників.
№ 43 (4400). 25 жовтня 1990 року
"Потрібен уряд народного довір’я" – виступ Юрія Щербака у парламенті України 10 жовтня 1990 року. У виступі голодуючих студентів названо совістю й майбутнім нашого народу. Зазначено, що треба сказати правду про фінансовий крах країни та стан економіки й представити чіткі стратегічні програми структурних змін у промисловості, енергетиці, аграрному комплексі. Автор виступу запропонував рішуче підтримати вимогу відставки голови уряду та вніс іще 4 пропозиції.
"Переможців не судять" – інтерв’ю з першим заступником міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР Л. Каніщенком, в якому він наводить число студентів, що взяли участь у голодуванні та страйку по окремих містах: у Києві – близько 30 тисяч із 85 тисяч студентів стаціонару, у Львові – майже 50 тисяч із 65 тисяч, у Тернополі та Івано-Франківську – практично всі студенти, а їх по 10 тисяч у цих містах. Загалом із 510 тисяч студентів стаціонару вишів України в голодуванні та страйку взяли участь майже 100 тисяч осіб, тобто кожен п’ятий студент. Перший заступник міністра запевнив, що ані переслідувань, ані репресій, ані якихось каральних заходів до учасників акції не застосовуватимуть. Розмову вів Володимир Татаренко.
№ 46 (4403). 15 листопада 1990 року
"Причини і наслідки" в рубриці "Парламентські враження" – кілька народних депутатів діляться думками про демонстрацію під червоними прапорами біля стін Верховної Ради, як сказано в публікації, "переважала барва багряної осені Півдня". Як виявив один із депутатів, активно готували цю акцію міськкоми й райкоми Компартії України на Одещині, вочевидь як і в інших областях. Щоправда учасники цього "протесту" дуже швидко розійшлися – за пів години. Із цього ж допису дізнаємося про спроби декого пропагувати ідеї так званої Новоросії та її відділення від України. Проте депутат від Херсону Б. Марков стверджує, що в його виборців такої ідеї ніколи не виникало. На його думку, "її можна силоміць розпалювати; очевидно, певні кола це робитимуть; а від народу це не йде". Автор Ю. Пригорницький.
№ 49 (4406). 5 грудня 1990 року
"Як на полі бранному" в рубриці "Парламентські враження" – допис про візит до Києва й виступ у Верховній Раді України начальника Генерального штабу Збройних сил СРСР, генерала М. Мойсєєва, висловлену ним "незгоду з прийнятим парламентом рішенням щодо проходження служби юнаків з України в межах своєї республіки", реакцію на це депутатів і Голови Верховної Ради УРСР, який підсумував: "ми не збираємося скасовувати свої постанови", а "наші рішення спираються на волю переважної більшості виборців". "Діалог рівних, гідне слово Голови Верховної Ради республіки" – так характеризує цю дискусію в парламенті автор публікації, парламентський кореспондент "ЛУ" Вітольд Кирилюк.
№ 27 (4406). 4 липня 1991 року
"Обговорити і схвалити" в рубриці "Парламентські враження" – допис про обговорення у Верховній Раді України проєкту нового Союзного договору. "Проект Союзного направляється до Верховних Рад республік для обговорення і схвалення" – саме так залунало з ефіру й зі шпальт газет, щойно над ним завершилася робота в Ново-Огарьово (поблизу Москви. – А. П.), на це відводився день. Під час обговорення в парламенті тривають демонстрації під синьо-жовтими прапорами, неприхильні щодо Союзного договору, на майдані Незалежності та біля "Арсеналу". Верховну Раду охороняє незліченна кількість міліції та змопівців. Беззастережно схвалює проєкт Союзного договору С. Гуренко, перший секретар ЦК Компартії України, проте більшість тих, хто виступає, схиляється до думки, що треба добре все зважити; у перерві діляться думками депутати-письменники Роман Іваничук, Степан Пушик, Роман Лубківський, Петро Осадчук. Усі вони гостро критикують документ, характеризують його як імперський, алогічний, називають зразком лицемірства та обману. Оскільки є дві кардинально протилежні пропозиції – зняти питання з обговорення та, не гаючись, готуватися підписувати, вирішено ще помудрувати й відкласти рішення до 15 вересня (перша пропозиція президії була – до 1 серпня). "Прибуває гідності, чуття господаря власної долі" – робить висновок автор публікації, парламентський кореспондент "ЛУ" Вітольд Кирилюк.
"Не для вільних людей і не для вільного народу" – виступ Дмитра Павличка про новий Союзний договір викриває лицемірство та брехливу фразеологію цього документа, починаючи з преамбули: "Держави, які уклали цей договір…" Адже теперішні республіки СРСР не є повноцінними державами. "Договір", який не просто перекреслює нашу Декларацію, а намагається обернути її в машкару покори й рабства" – такий висновок про проєкт Союзного договору робить Дмитро Павличко.
"Це угода між провінціями "єдиної і неподільної" – виступ Леся Танюка, який озвучив висновки Комісії з питань культури про новий Союзний договір. У висновках зазначено, що новий Союзний договір є значно консервативнішим за всі попередні варіанти та неякісним. Згідно з ним Україна не матиме жодних прав суверенної держави. Лесь Танюк підтримав пропозицію президії Верховної Ради "віддати договір у комісії, доручити АН УРСР опрацювати його" й винести у вересні на обговорення.
Вирізка з газети "Вечірній Київ" № 240 (14055), четвер 18 жовтня 1990 року
"Урок політграмоти / Його дали голодуючі студенти" – допис про візит журналістки Валентини Писанської до наметового містечка студентів, які голодували, після їхньої перемоги, про розмову з начальником медпункту табору Тарасом Семущаком та одним із натхненників Революції на граніті Маркіяном Іващишиним (у дописі – Іванишиним), про те, як реагували на студентську акцію депутати Верховної Ради УРСР, міліція, органи народовладдя Києва. "Студенти пішли. А ми? Ми стали іншими?" – запитує насамкінець авторка.
Отже, нове надходження до фондової збірки Національного музею Революції Гідності – 10 чисел газети "Літературна Україна" та вирізка з "Вечірнього Києва" є важливими інформаційними матеріалами про світанок відновлення незалежності нашої держави та про першу в модерній історії України масштабну протестну акцію – студентську Революцію на граніті. Газети прислужаться як для формування тематичних виставок та експозиції Музею Майдану, так і для глибшого вивчення цього періоду істориками-дослідниками.
Вересень, 26, 2021
Антоніна Піпко, мол. наук. співробітник