Роз’яснення щодо пам’ятки історії "Місце бойових дій та масової загибелі громадян в районі вул. Інститутської у м. Києві під час акцій протесту у лютому 2014 року"
Останнім часом в інформаційному просторі досить активно обговорюється питання збереження пам’ятки історії на алеї Героїв Небесної Сотні (колишня вулиця Інститутська) в м. Києві. При цьому інформація подається подекуди некоректно, оскільки стверджується, нібито реалізація проєкту Меморіалу Героїв Небесної Сотні руйнує пам’ятку історії – вулицю Інститутську. Із метою уникнення непорозумінь інформуємо про таке.
Перш за все зазначаємо, що сама по собі вулиця Інститутська не має пам’яткоохоронного статусу. Згідно з чинним законодавством України "Пам’ятка культурної спадщини – це "об’єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України"1. На цей час у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України немає такої пам’ятки, як вулиця Інститутська.
Натомість на державному обліку з 2014 року перебуває пам’ятка історії місцевого значення "Місце бойових дій та масової загибелі громадян в районі вул. Інститутської у м. Києві під час акцій протесту у лютому 2014 року", яку занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (охоронний № 946-Кв.)2. Пам’ятку згідно з чинним законодавством узято на держоблік відповідно до підготовленої пам’яткоохоронної документації – облікової картки та стислої історичної довідки3, які було складено кандидатом історичних наук Бобровським Т. А. у березні 2014 року та затверджено міським органом управління у сфері охорони культурної спадщини у травні 2014 року.
Облікова картка з огляду на час, коли вона готувалася, та на відсутність тоді достовірних даних, має ряд неточностей у моментах, що стосуються місць загибелі людей, їхніх імен та прізвищ тощо.
У зазначеній обліковій картці зокрема визначено територію пам’ятки та її складники. Графічно цю інформацію відображено на "Схемі місця бойових дій та масової загибелі громадян по вул. Інститутській у м. Києві під час акцій протесту у лютому 2014 р."4. Згідно з обліковою карткою складниками пам’ятки є окремі витвори та споруди – елементи вуличного благоустрою, такі як ліхтарні стовпи, клумба, кам’яна стіна банку "Аркада", на яких залишилися сліди від влучання куль, фасади та фоє споруд колишнього Жовтневого палацу й готелю "Україна", перший пам’ятник у сквері біля виходу зі станції метро "Хрещатик", а також визначні місця – місця розташування барикад і місця загибелі чи смертельного поранення протестувальників. Усього 59 об’єктів: копія з облікової картки5.
Зазначені складники пам’ятки належать до нерухомих об’єктів культурної спадщини. Згідно із Законом України "Нерухомий об’єкт культурної спадщини – об’єкт культурної спадщини, який не може бути перенесено на інше місце без втрати його цінності... та збереження своєї автентичності"6. На відміну від артефактів (рухомих предметів), які може бути вилучено до музейних фондів, нерухомі об’єкти культурної спадщини повинні зберігатися in situ, тобто на місці, де вони розташовуються, без переміщення. Цю вимогу – збереження in situ складників пам’ятки – дотримано розробниками проєкту Меморіалу Героїв Небесної Сотні, а сам проєкт жодним чином не передбачає переміщення нерухомих об’єктів культурної спадщини, що перебувають на державному обліку.
Окрім того, засади збереження об’єктів культурної спадщини на зазначеній території регулюються також спеціальною науково-проєктною документацією з визначення меж і режимів використання території пам’ятки історії місцевого значення "Місце бойових дій та масової загибелі громадян в районі вул. Інститутської у м. Києві під час акцій протесту у лютому 2014 року", розробленої на замовлення адміністрації Музею Революції Гідності Українським державним інститутом культурної спадщини та затвердженої наказом Департаменту охорони культурної спадщини при КМДА у 2018 році7. У цьому проєкті зокрема сформульовано предмет охорони пам’ятки, який згідно із Законом України про охорону культурної спадщини є характерною властивістю об’єкта культурної спадщини, "що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об’єкт визначається пам’яткою"8.
Предмет охорони у зазначеній науково-проєктній документації було сформульовано з огляду на визначену обліковою карткою цінність об’єкта у встановлених його межах і з метою конкретизації та регламентації містобудівної діяльності на території пам’ятки. Зокрема в цьому разі предметом охорони пам’ятки визначається "сукупність збережених на ділянці вул. Інститутської (тепер алеї Героїв Небесної Сотні) між майданом Незалежності та вул. Ольгинською елементів міського середовища – фасадних стін будівель, ліхтарних та інших стовпів, елементів благоустрою території, що зберегли матеріальні свідчення історичних подій 20 лютого 2014 року, а саме сліди влучання куль. До предмета охорони пам’ятки також належать визначені за різними джерелами пам’ятні місця на поверхні землі, де розташовувалися барикади Революції Гідності або ж сталися загибель чи смертельні поранення повстанців. Як важливий складник предмета охорони пам’ятки слід визначити й окремі просторові осі вздовж траєкторій польоту куль, засвідчених найбільш виразними слідами влучання їх, що збереглися на зазначеній ділянці. Також предметом охорони пам’ятки є матеріальна структура (внутрішній простір) фоє готелю "Україна" та Жовтневого палацу, де у лютому 2014 року розміщувалися штаб і медичний пункт повстанців". Сформульований у такий спосіб предмет охорони було враховано авторами проєкту Меморіалу Героїв Небесної Сотні, для чого у проєкт було внесено відповідні зміни.
Зауважимо, що до сформульованого на цей час предмета охорони пам’ятки не належать будь-які частини вулиці: тротуари з бордюрами, викладена бруківкою проїзна частина, квітковий годинник тощо. Недоторканими залишаються лише ті елементи благоустрою, які є носіями матеріальних свідоцтв історичних подій. Що ж стосується визначних місць, таких як місця розташування барикад або місця загибелі чи смертельних поранень протестувальників, то тут предметом охорони визначаються місця на поверхні землі, а не їхнє матеріальне наповнення, яке на сьогодні зі зрозумілих причин уже втрачено.
Вищезазначеною пам’яткоохоронною документацією у загальних рисах визначено також заходи зі збереження нерухомих об’єктів – складників пам’ятки, до яких належать заходи з консервації та музеєфікації. Згідно із Законом України "Консервація – сукупність науково обґрунтованих заходів, які дозволяють захистити об’єкт культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд", а "музеєфікація – сукупність науково обґрунтованих заходів щодо приведення об’єктів культурної спадщини у стан, придатний для екскурсійного відвідування"9. При цьому заходи з консервації мають стосуватися нерухомих об’єктів – витворів і споруд, історико-культурне значення яких втілюється у їхньому матеріальному наповненні. Наприклад, кам’яна паркова тумба та колони колишнього Жовтневого палацу, на яких збереглися сліди від влучання куль, має бути розчищено (зараз ці місця потиньковано й забілено) та законсервовано відповідними закріплювальними розчинами. Отвори від влучання куль на фасадній стіні споруди готелю "Україна" також має бути законсервовано, а отвори від куль у металевих конструкціях потребують консерваційних заходів шляхом обробки антикорозійними речовинами. Також необхідно провести консерваційні роботи зі збереження першого меморіального пам’ятника на честь Небесної Сотні, розташованого у сквері біля каплички.
Що ж стосується визначних місць, то тут передбачаються заходи з музеєфікації: місця, де загинули люди, де розташовувалися барикади тощо, має бути промарковано та позначено на поверхні відповідним трасуванням. Ці заходи, між іншим, передбачено проєктом Меморіалу Героїв Небесної Сотні, тож створення меморіального комплексу в такому разі є важливим засобом збереження та захисту цієї пам’ятки.
Окрім того, варто згадати й про таку пам’яткоохоронну документацію, як історико-архітектурна довідка й історико-містобудівне обґрунтування, що було розроблено також у 2018 році на замовлення Національного музею Революції Гідності як наукову концепцію можливості архітектурних і містобудівних перетворень та погоджено Міністерством культури України10. Аналіз, який провели у своїй роботі фахівці, засвідчив, що та реконструкція, яку заплановано на цій території, "не суперечить функціональному призначенню місця… яке згідно з Генеральним планом Києва до 2020 року належить до зони громадських будівель і споруд (частково – до ландшафтної рекреаційної зони) та віднесене до категорії земель історико-культурного призначення. Тому документація щодо розміщення об’єкта проєктування не потребує змін".
Залишається додати, що заклики щодо збереження цієї історичної пам’ятки, а отже, і відповідної ділянки вулиці Інститутської, у вигляді, який вона мала у лютому 2014 року, є некоректними. Під час історичних подій Революції Гідності на цій місцевості розташовувалося кілька барикад, збудованих із різноманітних матеріалів, зокрема навіть снігу; місцями їх доповнювали будівельні паркани; частину бруківки було розібрано та викладено окремими штабелями. Упродовж весни-літа 2014 року всі ці елементи простору зникли: барикади було розібрано, а їхні конструктивні елементи з більшістю будівельних парканів вивезли комунальники (за винятком деяких артефактів, урятованих волонтерами Музею Майдану), бруківку було перекладено або також вивезено за межі пам’ятки. Тобто автентичність історичного простору втрачено вже на той момент, за винятком окремих елементів, які вдалося захистити та зберегти в недоторканому стані. Саме вони й становлять основу пам’ятки та мають бути залишені на місці, охоронятися й експонуватися як свідчення подій лютого 2014 року.
Музей Революції Гідності відкритий до співпраці з усіма небайдужими до пам’яті Майдану. Ми готові до дискусій із питань збереження та використання пам’яток, музейних експонатів, розвитку волонтерства та громадських ініціатив і закликаємо до діалогу, який мав би бути конструктивним та відбуватися у правовому полі. Вище ми показали, що наявні проєктні рішення стосовно Меморіалу Героїв Небесної Сотні не суперечать вимогам чинної пам’яткоохоронної документації.
Якщо існують сумніви у повноті цієї документації, то тим, хто їх висловлює, можливо, варто було б долучитися до її вдосконалення: доповнити облікову документацію, обґрунтувати коригування предмета охорони та режимів використання пам’ятки тощо, захистити свої аргументи у відповідних інстанціях – і на підставі нових пам’яткоохоронних рішень оскаржувати наявний проєкт.
Нагадаємо, цей проєкт обрали на відкритому міжнародного конкурсі, впродовж тривалого часу він презентувався та обговорювався в експертних середовищах і серед широкої громадськості. Було враховано висловлені під час періоду обговорень зауваження.
З повагою та сподіванням на розуміння колектив Національного музею Революції Гідності
1Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 (за останньою редакцією від 08.02.2018), ст. 1.
2 Наказ Міністерства культури України від 15.10.2014 № 869.
3Наказ МКУ від 11.03.2013 № 158 "Про затвердження порядку обліку об’єктів культурної спадщини".
4Викопіювання із чинної облікової картки.
5Викопіювання із чинної облікової картки.
6Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 (за останньою редакцією від 08.02.2018), ст. 1.
7Наказ Департаменту охорони культурної спадщини КМДА "Про межі і режими використання території пам’ятки історії місцевого значення "Місце бойових дій та масової загибелі громадян в районі вулиці Інститутської у місті Києві під час акцій протесту у лютому 2014 року" № 18-ОД від 19.11.2018.
8Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 (за останньою редакцією від 08.02.2018), ст. 1.
9Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 (за останньою редакцією від 08.02.2018), ст. 1.
10Відповідь МКУ від 28.08.2018 № 894/10-2/61-18 "Щодо погодження історико-містобудівного обґрунтування".
