Саєнко Андрій

Андрій Степанович Саєнко народився 26 жовтня 1962 року у м. Сміла Черкаської області. Мав старших брата Юрія та сестру Надію. У 1965 році родина переїхала до міста Фастів на Київщині. У 1979 році Андрій закінчив фастівську загальноосвітню школу № 2 та вступив до місцевого професійного училища, де здобув спеціальність токаря. З 1980 року працював за фахом на заводі «Червоний жовтень». У 1981-1983 рр. проходив військову службу у Московській області та брав участь у військових діях в Афганістані. Після демобілізації повернувся додому. До 2000 року працював електромонтером на державних і приватних підприємствах, а потім відкрив власну справу: на фастівському ринку «Вечірній» мав майстерню з виготовлення броньованих дверей.
Разом із дружиною виховували двох синів.
Рідні розповідали, що Андрій був прихильником здорового способу життя. Свого часу займався вільною боротьбою та мав нагороди першості Київської області. А ще був переконаний, що кожен чоловік зобов’язаний бути готовим захищати свою землю. Саме тому виходив на протести під час Помаранчевої революції 2004 року, Податкового майдану 2010 року. Також під час виборів був спостерігачем у м. Тростянець на Сумщині.

Участь у Революції Гідності. 1 грудня 2013 року, після жорстокого побиття мітингувальників «Беркутом» вночі 30 листопада, Андрій Саєнко приїхав до Києва разом із братом.
Згодом він став членом 7-ї сотні Самооборони Майдану. Зводив та лагодив барикади, виготовляв металеві їжаки. Стояв також на захисті 8-ї барикади Майдану. Брав участь у січневому протистоянні на вул. Грушевського. Востаннє вийшов на Майдан 18 лютого 2014 року. Родич Андрія Саєнка Сергій Макогон знайшов відео подій 19 лютого: на ньому він впізнав Андрія, який знаходився на барикаді, куди влучила газова граната. А ще Андрій розповів небожу, що напередодні брав участь у зіткненнях з тітушками та шкодував, що втратили дві укріплені барикади.
За спогадами Сергія Макогона Андрій Саєнко виглядав дуже втомленим, і навіть невідомо, чи вдалося йому перепочити в ніч на 20 лютого. А вже вранці майданівець опинився серед активістів, які відтісняли бійців спецпідрозділу «Беркут» вгору по Інститутській. На фотохроніці тих подій можна впізнати Андрія: під час наступу він був одягнений у камуфляжну куртку, мав захисні окуляри, металеву каску, респіратор і дерев’яний щит.
Прикриваючися спереду металевим баком, протестувальники пройшли кілька десятків метрів від барикади «Львівська брама». Після загибелі кількох побратимів о 09:07 люди почали відступати, а о 09:08 Андрій Саєнко отримав вогнепальне поранення. Куля снайпера влучила в ділянку лопатки та прострелила легені. Пораненого майданівця перенесли у нижню частину вул. Інститутської та намагалися реанімувати, однак рана виявилася смертельною.
Андрію Саєнку був 51 рік.

Пошанування. Поховано Героя у місті Фастів на Інтернаціональному кладовищі. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Андрію Саєнку було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет нагородив його медаллю «За жертовність і любов до України» (липень 2015, посмертно). 8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно). Ім’я та портрет Героя викарбувані на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на алеї Героїв Небесної Сотні, а також Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові (вул. М. Кривоноса). 21 листопада 2014 року у Фастові на фасаді будівлі колишньої середньої загальноосвітньої школи № 2 (нині Центр позашкільної освіти, вул. Миру, 10), де навчався Андрій Саєнко, йому було відкрито меморіальну дошку. Рішенням сесії Фастівської міської ради № 20-LVI-VІ від 07.08.2014 року Саєнку Андрію Степановичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Фастова» (посмертно). 29 січня 2016 року Фастівська міська рада прийняла рішення про присвоєння вулиці Горького та провулку Горького імені Андрія Саєнка. У лютому 2020 році прийнято рішення про встановлення бронзового погруддя Героя на розі вулиць, які носять його ім’я.