На сайті часопису "Критика" опубліковано огляд від історикині Яни Приймаченко на збірник праць наукового форуму “Революція Гідності на шляху до історії". Далі публікуємо матеріал огляду, який розміщено на сайті за посиланням.
Революція Гідності: на шляху до історії. Збірник наукових праць
У 2013–2014 роках ми стали свідками, а дехто й учасниками Революції Гідности. Безпрецедентна за формою, розмахом і методами, вона поділила історію України на «до» і «після». Американська історикиня Марсі Шор назвала Евромайдан суспільством у концентрованому вигляді, а російський культуролог Ілья Ґерасімов — першою постколоніяльною революцією. В Україні проблему осмислення революції та увічнення пам’яті про Героїв Небесної Сотні покладено на Національний музей Революції Гідности (НМРГ). Досить символічно, що музей постав із громадської ініціятиви музейників та істориків, безпосередніх учасників подій, які за гарячими слідами почали формувати музейний фонд, збираючи артефакти на Майдані Незалежности.
Сьогодні НМРГ позиціонує себе не тільки як музейну установу, що займається збереженням пам’яті про українські Майдани, а й як провідну наукову інституцію, що досліджує протестні рухи та революції нового типу.
У 2019 році керівництво музею започаткувало щорічний науковий форум «Революція Гідности на шляху до історії», який має стати постійним дискусійним майданчиком щодо комплексу питань, пов’язаних із історією Майдану як суспільно-політичного і культурологічного феномену. Результати роботи першого форуму було опубліковано в науковому збірнику, що охоплює спектр питань від теоретико-методологічних до проблем музеєфікації «складної історії».
У виданні представлено 27 статтей, яким передує вступне слово директора НМРГ Ігоря Пошивайла та редакційної колеґії. Пошивайло розповів про поступальні кроки команди музею, що починалися з окреслення обрисів майбутнього Меморіялу, поповнення колекції, інформаційної та експозиційної роботи і привели до усвідомлення необхідности «закріплення теми Революції Гідности в історичному дискурсі, у запроваджені своєрідного “майданознавства” як окремої академічної дисципліни в сучасній науці». Як бачимо, завдання досить амбітне.
У рамках дводенного форуму учасникам було запропоновано декілька ключових тем, серед яких ініціятиви Майдану як інструмент формування громадянського суспільства, реґіональні виміри Революції Гідности, Евромайдан в контексті українських та світових революцій кінця ХХ — початку ХХІ століття, меморіялізація й комеморативні практики Революції Гідности, а також висвітлення Евромайдану в музейних експозиціях. Форум зібрав понад сотню дослідників із України, Канади та Польщі, а тематична строкатість збірника є наслідком широкого спектру питань, запропонованих до обговорення. Це стало на заваді тому, щоб чітко структурувати збірник, тож упорядники розташували статті в алфавітному порядку за прізвищами авторів.
Окрему групу становлять статті працівників Музею Майдану, які репрезентують головні напрямки досліджень відділу науково-дослідної роботи НМРГ. Стаття Оксани Вари висвітлює принципи та способи музеєфікації Алеї Героїв Небесної Сотні. Вікторія Колеснікова подає джерелознавчий аналіз бібліотечної колекції Майдану. Леся Онишко презентує усноісторичний проєкт про рефлексії істориків щодо Революції Гідности. Євгеній Сафар’янс аналізує причини й передумови студентського страйку, силовий розгін якого став триґером Евромайдану. Анастасія Сокирко розповідає про мистецьку колекцію фондової збірки НМРГ, яка містить живописні полотна, графіку, скульптуру та предмети, виготовлені на Майдані. На тлі цих case studies директор музею Ігор Пошивайло та завідувачка науково-дослідного відділу Катерина Романова запропонували концептуальні й теоретико-методологічні узагальнення, що стосуються викликів музеєфікації «складної історії» та впливу політичних мітів на створення музейного наративу.
Решту статтей можна розбити на чотири тематичні групи: історичну, культурологічну, політологічну і музеєзнавчу (враховуючи міждисциплінарні підходи, цей поділ є умовним). «Історичний блок» пропонує ретроспективний погляд на події Революції Гідности та окремі case studies. Це статті істориків Станіслава Кульчицького про закономірності пострадянської динаміки українського суспільства, Володимира Головка про останні дні режиму Януковича й Алли Киридон про хронологічні межі подієвого дискурсу Революції Гідности.
Політологічний складник представлено дослідженням гібридної аґресії у статтях Євгена Магди й Олесі Ісаюк, проблем перехідного правосуддя в умовах російсько-української війни від Томаша Ляховського та радикальній трансформації ціннісних орієнтирів української спільноти під час Евромайдану в дослідженні Михайла Гордієнка.
«Культурологічний» блок охоплює широкий спектр проблем: від цивілізаційних змін, постмайданної мітології в репрезентації політичних еліт до символічного і метафізичного осмислення простору Майдану (статті Олега Андроса, Руслани Демчук, Наталії Кривди, Олени Чабанюк та інших).
Музеєзнавча частина розповідає, за якими принципами формувалися експозиції, присвячені Революції Гідности, в інших музеях. Рецептами конструювання меморіяльного й музейного простору діляться канадські дослідники Сергій Єкельчик та Емма Мюрей. Стаття Мюрей — це єдине англомовне дослідження у збірнику (з розлогою анотацією українською).
Це далеко не повний перелік авторів і тем, представлених у збірнику. Попри певну неструктурованість, статті роблять значний внесок ув осмислення Революції Гідности. Комплексний міждисциплінарний підхід в основі форуму довів свою продуктивність. Якщо в майбутньому команда НМРГ зосереджуватиметься на одній темі, то «на виході» можна отримати низку якісних тематичних досліджень історії Майдану та протестних рухів в Україні й світі.