На території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» відкрилася міжнародна мандрівна документальна виставка «Що ми обрали врятувати. Історії з місій порятунку культурної спадщини в Україні». Вона розповідає про людей, які в умовах повномасштабної війни рятують культурні цінності, зберігають історичну пам’ять, зв’язок між поколіннями та українську ідентичність.
Символічно, що першою локацією виставки стала Києво-Печерська лавра – одна з найдавніших духовних і культурних святинь України, об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, складову якого – Успенський собор було нещодавно пошкоджено російським ударним дроном.
Від початку повномасштабного російського вторгнення тисячі об’єктів культурної спадщини та культурної інфраструктури України зазнали пошкоджень і руйнувань. Під загрозою опинилися історичні будівлі, храми, музеї, бібліотеки, архіви, мистецькі колекції та унікальні культурні цінності.
Проте за кожною історією втрати є й інші історії – про порятунок. Завдяки зусиллям музейників, реставраторів, волонтерів, військових, рятувальників, місцевих громад та міжнародних партнерів вдалося зберегти численні пам’ятки, колекції й артефакти, які є свідченнями нашої історії та культурної тяглості.
Виставка представляє дванадцять документальних історій, зібраних під час місій із порятунку культурної спадщини у звільнених і прифронтових регіонах України у 2022–2026 роках, здійснених командами Музею Майдану й Агенції стійкості культури за підтримки Тероборони, ДФТГ 31 м. Києва.
На двомовних українсько-англійських стендах – історії про врятовані твори всесвітньо відомої художниці Марії Примаченко; храм у Малій Комишувасі, що став свідком російської окупації; викрадені культурні цінності, зокрема скіфське золото; стародрук, який пережив не одну історичну катастрофу; керамічного півника з Бородянки, що став символом української стійкості; малюнки на стінах шкільного підвалу в Ягідному, де окупанти утримували і катували місцевих жителів.
Це історії про речі, місця та пам’ятки, але насамперед – про людей, які ухвалювали рішення і діяли, часто ризикуючи власним життям.
Вони нагадують: культура не починається після виживання. Іноді саме вона допомагає вижити.
В основу виставки покладено оригінальну польову документацію, створену під час рятувальних місій: документальні світлини, інтерв’ю, результати документування пошкоджень і ризиків, технічні креслення, зображення з дронів, тривимірні цифрові моделі, архівні матеріали та свідчення порятунку культурних цінностей.
Ці матеріали дають змогу побачити не лише наслідки руйнувань, а й сам процес порятунку: що саме вирішили рятувати, чому зробили такий вибір, які знання, ресурси й технології використали, з якими труднощами зіткнулися та як співпраця допомогла досягти результату.
— Спочатку нам здавалося, що ми рятуємо речі. Війна показала: ми рятуємо те, що вони означають. Музейна колекція, зруйнований храм, родинний рушник чи кам’яна скульптура важливі не лише через свій вік, рідкісність або мистецьку цінність. Вони зберігають пам’ять і знання, зв’язок із людьми та місцями, відчуття тяглості та право суспільства самому визначати, ким воно є, – зазначає ініціатор і куратор виставки, керівник рятувальних експедицій, співзасновник Агенції стійкості культури (ACURE), в.о. генерального директора Музею Майдану Ігор Пошивайло.
Від окремих місій порятунку – до спільної системи захисту
Виставка не лише документує досвід України під час війни, а й порушує важливе питання: як перетворити окремі волонтерські рятувальні операції на дієву, скоординовану та сталу систему захисту культурної спадщини?
За роки повномасштабної війни українські фахівці та їхні міжнародні партнери набули унікального практичного досвіду евакуації колекцій, документування руйнувань, протиаварійної стабілізації пошкоджених пам’яток, цифрового документування культурної спадщини, оцінювання ризиків та залучення місцевих громад.
Цей досвід важливий не лише для України. Він пропонує практичні уроки для міжнародної спільноти щодо підготовки до надзвичайних ситуацій, захисту культурних цінностей під час збройних конфліктів і реагування на майбутні катастрофи.
Саме тому виставка має міжнародний і мандрівний характер – її історії покликані не лише розповідати світові про український практичний досвід, а й спонукати до співпраці, солідарності та конкретних дій.
Виставку ініціювали Національний музей Революції Гідності (Музей Майдану) та Агенція стійкості культури (ACURE). Проєкт реалізовано у партнерстві та за підтримки Europa Nostra, European Cultural Hub, Ukraine Fulbright Circle та Регіонального хабу Cultural Emergency Response для Чорноморського регіону (CER).
У Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» виставка експонуватиметься до 2 листопада 2026 року.
Надалі вона мандруватиме громадськими просторами в Україні та за кордоном, відкриваючи міжнародній аудиторії історії української культурної стійкості.
Запрошуємо відвідати виставку!
Адже, захищаючи культурну спадщину, ми не просто зберігаємо минуле – ми відстоюємо право самим визначати своє майбутнє.