Збірка Національного музею Революції Гідності поповнилася цінними речами одного із лідерів Пласту і співтворця Самооборони Майдану, командира 2-ої мотопіхотної роти 72-ї ОМБР «Чорних запорожців» Романа Орищенка, який загинув рік тому на Покровському напрямку від удару ворожого КАБа.
Вчора, під час вечору пам’яті, присвяченого річниці загибелі Романа, син загиблого Героя Андрій Орищенко передав особисто генеральному директору Музею Майдану Ігорю Пошивайлу особисті речі свого батька. Серед них – рукописи й наукові праці, а також прапори бригади та батальйону, у яких він проходив службу.
Віднині вони стануть надбанням збірки Музею Майдану і берегтимуть пам’ять та передаватимуть її наступним поколінням.
- Дуже важко говорити про мого батька. Він був чуйним, добрим, дуже любив Україну і боровся за неї. Я би сказав, що він був лицарем сьогодення. Шляхетним до своїх і суворим до ворогів,- так відгукнувся син Андрій про свого батька Романа Орищенка.
На вечорі пам'яті зібралися рідні, побратими та друзі Романа — вони ділилися спогадами, розповідали історії, що розкривали його характер, людяність і відданість Україні.
- Роман Орищенко творив історію України своїми діями. Не заради визнання, а тихо, професійно, самовіддано й по-справжньому. Для Музею Майдану Роман був великим другом і однодумцем. Він передав до музейної колекції важливі артефакти, консультував наші проєкти, був постійним учасником комеморативних заходів, часто приходив разом із дітьми. Ми мали спільні плани на нові дослідницькі проєкти. Він чітко планував майбутнє і я не вірив, що ми могли його втратити,- відгукнувся про Героя Ігор Пошивайло. – Він був помічником Андрія Парубія, який також благословив під час подій на Майдані створення такої ініціативи, як музей Майдану. Нам дуже прикро, що Роман – майданівець, протестувальник, державний службовець, воїн, громадянин – загинув рік тому. Співчуття і підтримка його родині та близьким. Вшановуючи його пам’ять у центрі Києва ми щиро віримо, що він житиме у наших серцях і у наших справах.
Роман був успішним науковцем і робив те, у що вірив. У нього не було неможливих завдань, було лише питання часу для їх вирішення. Його вислів: «Ми знайдемо вихід із будь-яких ситуацій» назавжди запам’ятається рідним, друзям, усім, хто його знав. Про це йшлося під час вечору пам’яті.
Герої не вмирають, вони живуть, доки про них живе пам’ять та продовжуються справи, в які вони вірили. Ми пам’ятаємо і творимо спільно наше майбутнє.