До Дня українського добровольця пропонуємо добірку книжок від завідувачки Бібліотеки Музею Майдану Вікторії Колеснікової. Пропоновані праці фіксують досвід боротьби українців із російським агресором упродовж останніх двох століть боротьби за нашу державність.
1. Сергій Водотика, Тетяна Водотика. Українці в арміях світу. – Харків: Віват, 2019.
Два знані українські вчені – доктор історичних наук, професор Сергій Водотика та кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Тетяна Водотика підготували книжку, у фокусі якої українці, що впродовж ХХ століття з Україною в серці та задля боротьби з радянською імперією пішли на службу до інших держав. У добу, про яку йдеться, незалежної України на карті світу ще не було, однак досвід цих вояків разом із досвідом українського визвольного руху ввійшов до української мілітарної історії.
2. Євгенія Подобна. Дівчата зрізають коси / Український інститут національної пам’яті. – Київ: Люта справа, 2019.
Про те, що українська армія має також і жіноче обличчя, йдеться у книжці спогадів 25 жінок-військових, які брали участь у бойових діях російсько-української війни впродовж 2014–2018 років. Це військові різних спеціальностей – кулеметниці, медики, минометниці, снайперки тощо. Вони розповідають про бойові операції, побратимів, воєнний побут, також наведено роздуми про становище жінки в українському війську. Частина героїнь цієї книжки й нині на фронті, а дехто, на жаль, загинув у боях цього етапу російсько-української війни.
3. Іван Патриляк. Перемога або смерть. Український визвольний рух у 1939–1960 рр. – Львів: Часопис, 2012.
Книжка доктора історичних наук, декана історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а нині військовослужбовця ЗСУ Івана Патриляка хоч і побачила світ іще до Революції Гідності, але від того не стала менш злободенною – і не лише завдяки своїй промовистій та напрочуд актуальній сьогодні назві “Перемога або смерть”. Книжка ця розповідає про тривалий опір українців як радянському, так і нацистському тоталітарним режимам, опір, який був невід’ємним складником боротьби українців за свою свободу та незалежність. Прикметним є те, що це видання має штамп Бібліотеки Майдану, громадської ініціативи, яка виникла під час Революції Гідності та стала предтечею книгозбірні нашого Музею.
4. Капелани. На службі Богу і Україні / Уклад. Тетяна Ковтунович, Тетяна Привалко. Український інститут національної пам’яті. – Київ: ФОП Гончарук А. Б., 2019.
Військовики кажуть, що на війні немає атеїстів. Однак на війні є капелани.К апеланська служба Збройних сил України або Служба військового духовенства – служба для душпастирської опіки над військовослужбовцями ЗСУ, яка формується з представників різних релігійних конфесій та підпорядковується Генеральному штабу ЗСУ. Офіційною датою становлення кадрової служби військового духовенства є 14 грудня 2016 року, коли було підписано наказ “Про затвердження Положення про службу військового духовенства (капеланську службу)”.
Книжка “Капелани” – це збірник усноісторичних свідчень капеланів різних конфесій (православних, католиків, мусульман, іудеїв, баптистів та інших), які від початку російської агресії на сході України здійснювали душпастирське служіння серед українських воїнів. Також у книжці окреслено етапи інституційного становлення капеланства в українському війську.
5. Дмитро Муравський. Через війну. Погляд волонтера: фотокнига. – Київ: Люта справа, 2017.
Із весни 2014-го до червня 2017 року команда волонтерського проєкту “Коли закінчиться війна” провела у зоні АТО, як тоді офіційно називалася російсько-українська війна, загалом понад дев'ять місяців. Фотоархів проєкту становили кілька десятків тисяч файлів. Оприлюднено у фотокнизі лише певну частину їх. Основну мету своєї роботи команда проєкту бачила у зміцненні та посиленні історичної пам’яті українського суспільства.
Найкраще про фотоальбом сказав сам автор його: “Мої фото – це особиста реакція на побачене, на повсякденний героїзм хлопців на передовій, відданість волонтерів у Києві, вірність членів родин біля телефонів. Напевно, тому сюжети більшості моїх світлин сповнено позитиву, який має консолідувати суспільство перед лицем потужного ворога”.
Фотографії, які показують сьогоднішній етап війни, ще не опубліковано у такому форматі, але ці матеріали, зафіксовані численними фотокореспондентами, вже стали основою виставкових проєктів, отже, наша історична пам’ять матиме, на що спиратися.