Шаповал Сергій

Сергій Борисович Шаповал народився у Києві 5 червня 1969 року. Закінчивши вісім класів столичної школи №90, Сергій вступив до професійно-технічного училища при Київському авіаційному заводі. Згодом Сергія призвали до армії – служив на Кавказі у прикордонних військах, отримав поранення під час війни у Нагірному Карабаху. Після демобілізації чоловік повернувся до Києва та здобув фах юриста в Академії праці та соціальних відносин. Сергій любив тварин, тож закінчив курси кінологів. Багато років працював у службі охорони.

Сергій Шаповал був двічі одружений. Від першого шлюбу мав доньку. Сім років прожив із другою дружиною Ольгою, допомагаючи виховувати її доньку від першого шлюбу.

Участь у Революції Гідності. Сергій Шаповал вийшов на Майдан разом із дружиною Ольгою, медиком за фахом, після розгону протестувальників у листопаді 2013 року. Дружина стала волонтером медичної служби Майдану, а Сергій спершу  виходив на акції, однак згодом звільнився з роботи й записався до Самооборони Майдану.

Під час загострення протистоянь на вулиці Михайла Грушевського у січні 2014 року він отримав поранення, але завдяки бронежилету залишився живим. Однак 18 лютого, на акцію мирного наступу до будівлі Верховної Ради України, коли парламентарі мали розглядати законопроєкт про внесення змін до Конституції, активіст прийшов без засобів захисту.

За спогадами дружини, вони долучилися до ходи та піднялися вулицею Інститутською до Будинку офіцерів. У Маріїнському парку побачили кордон силовиків і натовп тітушок. Приблизно опівдні дружина поїхала на роботу, а Сергій залишився разом з іншими протестувальниками. О 13:00 він іще зателефонував Ользі, але вже за пів години перестав виходити на зв’язок.

У цей час в урядовому кварталі бійці спецпідрозділів МВС відкрили вогонь по учасниках ходи: з дахів закидали протестувальників світлошумовими гранатами та стріляли в людей із помпових рушниць. У проміжку між 14:00 та 14:20, коли Сергій Шаповал перебував у Кріпосному провулку, в нього влучило кілька куль. Із чотирма пораненнями в ділянці грудей, живота та передпліччя чоловіка доправили до медпункту, який тоді базувався в Будинку офіцерів. Утім, машини швидкої допомоги не могли дістатися до місця протистояння,  й урятувати життя пораненого не вдалося.

Сергієві Шаповалу було 44 роки.

Пошанування. Сергія Шаповала поховано у Києві на Лісовому кладовищі. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Сергієві Шаповалу було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. 23 травня 2014 року в Києві на фасаді будівлі школи № 90, в якій навчався Сергій Шаповал, йому відкрито меморіальну дошку. 30 травня 2014 року в сквері біля Оболонської районної державної адміністрації встановили пам’ятний камінь з іменем героя. На фасаді будинку, де Сергій мешкав, 23 серпня 2015 року на його честь відкрили меморіальну дошку. На вшанування подвигу Сергія Шаповала та інших чотирьох героїв Революції Гідності, які загинули в районі вулиці Михайла Грушевського неподалік Будинку офіцерів у Києві, 19 лютого 2017 року встановлено пам’ятний знак у Маріїнському парку.