Юрій Сидорчук

Юрій Володимирович Сидорчук народився 2 травня 1961 року на Волині в селі Дерно Ківерцівського району. За вісім років багатодітна родина, в якій виховували п’ятеро дітей, утратила батька. Закінчивши вісім класів місцевої школи, Юрій Сидорчук вступив до Луцького професійно-технічного училища №2, де здобув спеціальність електрогазозварювальника. Хлопець рік пропрацював за спеціальністю у Києві, опісля його мобілізували на строкову службу й він залишився в армії за контрактом. До 1987 року Юрій служив у Німеччині на посаді командира відділення радіотелеграфістів короткохвилевих радіостанцій великої потужності. Потім його було переведено до військової частини "Десна" на Чернігівщині, й, відслуживши ще два роки, він вийшов у відставку у званні прапорщика. Із 1995 року почав провадити підприємницьку діяльність.

Юрій був одружений. Разом із дружиною Зоєю мешкав у Києві, виховував доньку Ганну.

Дружина Юрія Сидорчука згадувала, як її чоловік урятував людину після аварії: він витягнув із розбитої автівки непритомного потерпілого та, надавши першу допомогу, відвіз його до лікарні.

Юрій Сидорчук завжди пишався тим, що походив із краю, історію якого пов’язано з УПА. Свого часу його бабусю заслали до Сибіру на дев'ять років за допомогу повстанцям. Тому й сам чоловік завжди прагнув бути в центрі вирішальних для України подій. У 2004 році він узяв участь у Помаранчевій революції, у 2010-му – в Податковому майдані.

Участь у Революції Гідності. Наприкінці 2013 року Юрій Сидорчук долучився до Євромайдану, щотижня відвідував віча, разом із сім’єю та друзями допомагав протестувальникам. 

18 лютого 2014 року, дізнавшись, що керівництво Міністерства внутрішніх справ оголосило про штурм Майдану, Юрій вирушив у середмістя столиці. Попри те, що не мав засобів захисту, чоловік допомагав виносити поранених і травмованих силовиками майданівців у безпечні місця. Увечері він у телефонній розмові запевняв дружину, що все гаразд, однак близько 22-ї години зв’язок із ним зник.

Близько півночі Юрій Сидорчук отримав кульове поранення в голову. О 00:50 19 лютого "швидка допомога" доправила пораненого до Інституту нейрохірургії імені А. П. Ромоданова, де його прооперували. Пізніше благодійна організація "Люди в скруті" допомогла перевезти активіста до військового шпиталю в Чехії – спочатку у Прагу, потім в Оломоуц. 130 днів Юрій Сидорчук був у комі, до пам'яті так і не прийшов. Його серце зупинилося 28 червня 2014 року.

Юрієві Сидорчуку було 53 роки.

Пошанування. Юрія Сидорчука поховано у Києві на Берковецькому міському кладовищі. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Юрієві Сидорчуку було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, а також на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові.