Михайло Жизневський

Михайло Михайлович Жизневський (білоруською Міхаіл Міхайлавіч Жызнеўскі) народився 26 січня 1988 року у місті Гомель (Білорусь). Закінчивши військовий клас гомельської школи №15, вступив до технічного училища, де здобув спеціальність газозварювальника. Зі шкільних років цікавився історією Середньовіччя та міфологією, був членом лицарського клубу, виготовляв лицарські обладунки та брав участь у реконструкторських турнірах. Також Михайло займався східними єдиноборствами та страйкболом. А ще хотів стати священником: планував відслужити в армії та вступити до духовної семінарії в Жировичах Гродненської області.

У віці 17 років Михайло приїхав до України, проживав у Донецьку, Кривому Розі, Києві та у Білій Церкві на Київщині. Працював на приватному підприємстві, зварювальником, монтажником вікон. Також був позаштатним кореспондентом газети "Соборна Київщина". Офіційно не належав до жодної політичної партії, але співпрацював з організацією УНА-УНСО. Побоюючись переслідувань білоруського режиму, ніколи не називав справжнього імені. Зазвичай представлявся як Олексій, а члени УНА-УНСО знали його під псевдонімом "Локі" – за ім’ям скандинавського бога бешкетування та жартів.  В Україні зацікавився її історією та культурою. Саме завдяки Михайлові Жизневському пісня "Пливе кача по Тисині" стала реквіємом по Небесній Сотні – коли Майдан проводжав загиблого Михайла в останню путь, друзі попрохали включити цю його улюблену пісню і під неї пронесли тіло.

Участь у Революції Гідності. З перших днів Михайло Жизневський долучився до протестувальників. Часто його можна було бачити біля намету УНА-УНСО. Допомагав зводити барикади, брав участь в охороні об’єктів Майдану. У день Водохреща, коли після ухвалення "диктаторських законів" загострився конфлікт між протестувальниками та владою, Михайло був на вулиці Грушевського. Відеохроніка зафіксувала, як Михайло того дня стояв між протестувальниками та солдатами внутрішніх військ, заспокоюючи обурених людей.  

22 січня о 8-й ранку силовики спробували відтіснити активістів до Європейської площі. Під час цих сутичок Михайло, як людина, яка мала досвід участі у реконструкторських боях, був призначений щитовим. Він йшов попереду зі щитом з ДСП, прикриваючи ним побратимів. Товариш Михайла Андрій Виговський згадував, що йшов слідом: "…тримався за лямку на Мішиній формі. Позаду – ще двоє хлопців, які нас замикали. Біля кафе "Сушія"[вул. Михайла Грушевського, 4] ми зіштовхнулися з "Беркутом" і намагалися відперти їх подалі. Міша вирвався вперед, після чого в нас полетіло кілька гранат. Мене засліпило. Вже потім побачив, що Міша поранений. Думали, його оглушило гранатою, занесли в медпункт. Але він помер від кулі".

На відео 22 січня видно, що Михайло Жизневський перебував біля одного зі спалених автобусів, коли в нього влучила куля. Це сталося після 08:30 ранку поруч із будинком у Музейному провулку, 2Б. Пораненого занесли до медпункту, який діяв у приміщенні Національної академії наук України, однак врятувати не змогли. Наскрізне вогнепальне поранення в область серця набоєм для примусової зупинки автотранспорту виявилося смертельним. Близько 8:50 він помер.

Михайлу Жизневському було 25 років.

 

Пошанування. Михайла Жизневського поховали 28 січня 2014 року в Білорусі у селі Стяг Перемоги, де хлопець провів раннє дитинство. 27 листопада 2014 за громадянську мужність, патріотизм, відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, Михайла Жизневського нагородили орденом Героїв Небесної Сотні (посмертно) (Указ Президента України № 893/2014). 21 листопада 2015 року на вшанування пам'яті Героя Небесної Сотні було засновано й призначено його батькам довічну стипендію пам'яті Михайла Жизневського (Указ Президента України № 649/2015). 13 червня 2017 року Михайлу Жизневському присвоїли Звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно) (Указ Президента України № 158/2017). У червні 2015 року УПЦ КП нагородила героя медаллю "За жертовність і любов до України" (посмертно).

26 листопада 2014 року на розі вулиці Михайла Грушевського та Петрівської алеї встановили пам’ятний знак Михайлові Жизневському. 28 березня 2016 року в Києві на фасаді будинку по вулиці Білоруській, 22 відкрили пам’ятний знак білорусам, загиблим за Україну. Одне із прізвищ на ньому – Михайла Жизневського.

Ім'я та портрет Героя викарбувані на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на алеї Героїв Небесної Сотні та на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові. У перші дні після Революції Гідності поруч з місцем загибелі Героя, на проїжджій частині вулиці Грушевського, майданівці спорудили з бруківки постамент на честь Жизневського.

У липні 2015 року засновано літературну українсько-білоруську премію пам’яті Михайла Жизневського "Воїн Світла". Присуджується щорічно.

20 травня 2016 року в місті Овруч на Житомирщині вулицю Германа Титова перейменували на честь Михайла Жизневського.