День народження Героя Небесної Сотні Миколи Дзявульського

Микола Степанович Дзявульський народився 1 вересня 1958 року. Так було вказано у його паспорті, хоча насправді Микола Степанович з’явився на світ кількома днями раніше – 25 серпня, в родині репресованих, які перебували на засланні у с. Чагерне Ємельянівського району Красноярського краю РРФСР.

У 1962 році родина Дзявульських повернулася до України – в село Верба Дубенського району на Рівненщині. З 1976 по 1978 роки проходив військову службу у місті Рава-Руська на Львівщині. За рік після демобілізації вступив до Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки. У 1983 році отримав спеціальність «вчитель біології та географії». З 1985 по 1991 рік викладав ці предмети, а потім був призначений заступником директора з навчально-виховної роботи Городнявської середньої загальноосвітньої школи Шепетівського району. Наступні 14 років – із серпня 1991 до серпня 2005 року – працював учителем географії та біології і заступником директора з наукової роботи Шепетівського навчально-виховного комплексу № 1.

Разом із учнями ходив у туристичні походи, мандрували Карпатами та Кримом.

Ігор Михайлович Ткачук народився 1 вересня 1975 року в місті Знаменськ Калінінградської області Росії.

Коли Ігорю виповнилося п’ять років, родина Ткачуків переїхала в Україну та оселилася у селі Фатовець Коломийського району Івано-Франківської області (входить до складу сільської ради села Велика Кам’янка). Закінчивши місцеву школу, Ігор відслужив в армії. Одразу після демобілізації одружився з дівчиною, яку знав з дитинства. Весілля було скромним, адже майже напередодні помер батько Ігоря, який тяжко хворів. Ігор став опорою не лише для дружини Марії, а й для матері та старшої сестри. Маючи фах столяра, працював будівельником. Спочатку разом із дружиною їздили на заробітки у Чехію. Після народження первістка Ігор намагався знайти роботу в Україні. Згодом у подружжя народилося ще двоє дітей.

Народився: 1975-09-01

Анатолій Ілліч Нечипоренко народився 1 вересня 1941 року в селищі міського типу Брусилів на Житомирщині. Після закінчення семи класів Брусилівської середньої школи № 1 у віці 14 років улаштувався працювати на цегельний заводі різноробом. У 18 років хлопець закінчив курси водіїв, а невдовзі його було призвано до армії. Демобілізувавшись, Анатолій Нечипоренко приїхав до Києва. Працював в автобусному парку № 1 водієм рейсового автобуса, згодом перейшов на роботу в таксомоторний парк водієм таксі. Із 1988 року працював у "Київзовніштрансі" далекобійником на міжнародних перевезеннях.

Після виходу на пенсію влаштувався охоронцем гаражного кооперативу "Пролісок", в якому працював до останніх днів.

Народився: 1941-09-01