Чи є історії, привезені з теперішньої війни, які при всій увазі суспільства, рідних і ЗМІ залишаються нерозказаними? Що корисного можна забрати з таких місць для свого подальшого життя, для розповіді дітям і цивільним людям мирних міст? Ми з вами знаємо: ті, хто для наших ворогів "кіборги", насправді – люди. Як вони перемінилися в обстріляних терміналах аеропорту, спавши деколи по 5 годин при -20° і з заготовленими гранатами при боці? Поцікавимось їхнім поглядом на те, коли і як доречно говорити про реалії війни з різними прошарками народу. Що воїни вважають за доцільне донести до співвітчизників на основі пережитого та якою, на їхню думку, повинні пам’ятати оборону ДАПу Україна та світ?
Календар Майдану. 18 січня 2014 року
18 січня – представники ініціативної групи "Першого грудня" звернулися до лідерів парламентської опозиції із закликом обрати єдиного лідера; працівники ДАІ зупинили на в'їзді в Київ машини через синьо-жовтий прапор; "мешканці Києва" прийшли в суботу 18 січня розбирати барикаду на розі вулиць Хрещатик та Богдана Хмельницького; МЗС зробило заяву про те, що "закони 16 січня" відповідають міжнародним нормам.
Представники інтелігенції та учасники ініціативної групи "Першого грудня" звернулися до лідерів парламентської опозиції із закликом обрати єдиного лідера для визначення подальших дій опозиції. При цьому активісти наголошували, що "полководець" має бути один: "Не кандидат у президенти, а єдиний лідер опору диктатурі. Сьогодні настав момент істини – або ви зможете вибрати з-поміж себе єдиного лідера, або змушені будете зійти зі сцени".
Юрій Олександрович Пасхалін народився 18 січня 1984 року в місті Сміла Черкаської області. Був молодшою дитиною в сім’ї. Крім нього були ще сини – Станіслав і Валентин і дві доньки – Світлана та Вікторія.
Упродовж 1990–1997 років Олександр навчався у Смілянській загальноосвітній школі №11, а у 1997–1999 – у Харківському вищому обласному училищі (раніше мало назву Школа олімпійських резервів), займався важкою атлетикою. Ще у шкільні роки відвідував гурток бальних танців, був лауреатом численних конкурсів. Однак через проблеми зі здоров’ям був змушений покинути спортивну кар’єру.
Аби підтримати велику родину, у 16 років влаштувався працювати різноробом на будівництві в Києві. Згодом працював на виробництві металопластикових вікон, вантажником та комірником, остаточно переїхав до столиці.
Часто навідувався до матері на Черкащину, щоб допомогти із господарством.