Національний музей Революції Гідності з 1 січня 2021 року започатковує комеморативну практику, головний посил якої – відзначити прихід на світ кожного Героя Небесної Сотні та традиційно подарувати, як за життя, квітку в день народження. У день народження героя перед Дзвоном Гідності, який відкрили й освятили наприкінці 2020 року біля каплиці архистратига Михаїла й українських новомучеників, з’являтимуться портрет героя й жива квітка, звучатиме дзвін. Установлюватимуть портрети та кластимуть квіти співробітники Національного музею Революції Гідності, а також рідні Героїв Небесної Сотні та волонтери.
Календар Майдану. 23 січня 2014 року
23 січня – "Беркут" і тітушки полювали на автомайданівців; силовики чекали біля лікарень поранених активістів; поновилося протистояння на вулиці Михайла Грушевського; Віталій Кличко домовився щодо "часу тиші" на Грушевського; зник лідер Автомайдану; позачергове засідання Верховної Ради призначено на 28 січня.
Протягом ночі "Беркут" і тітушки щонайменше у чотирьох місцях Києва зупинили та побили учасників Автомайдану. За даними активістів, зникли щонайменше 15 автомайданівців. Під лікарнею швидкої допомоги, Олександрівською лікарнею та іншими медичними закладами, куди звозили поранених активістів із Грушевського, чатували машини з міліцією та автобуси з "Беркутом", міліція затримувала потерпілих.
Олександр Володимирович Подригун народився 23 січня 1972 року в селі Залужжя Білогірського району Хмельницької області. Мав старшого брата Анатолія та молодшу сестру Валентину. У віці 12 років втратив батька, і, коли брат вступив до військового училища, виховував і піклувався про сестру.
Закінчивши Залузьку середню загальноосвітню школу, Олександр продовжив навчання у Волочиському училищі (нині державний навчальний заклад "Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей"). Працював на приватному підприємстві у селищі міського типу Білогір’я Хмельницької області, але фірма невдовзі збанкрутувала. Після цього Олександр пройшов строкову військову службу у лавах Збройних Сил України, а по демобілізації повернувся до рідного села. Однак там знайти роботу не зміг, а тому поїхав до Києва та працював різноробом.
Був розлученим, мав двох дітей – доньку Руслану та сина Андрія.
Анатолій Петрович Корнєєв народився 23 січня 1961 року в селі Цвіклівці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Після закінчення сільської школи вступив до Кам’янець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища. Отримавши звання лейтенанта, перебував на службі в групі радянських військ у Німеччині, у місті Лейпцигу, а восени 1987 року Анатолія Корнєєва перевели до Росії, у поселення міського типу Ліповци Приморського краю.
Із дружиною Людмилою виховували сина Віталія та доньку Дарину. На початку 1990-х після розпаду Радянського Союзу, усвідомлюючи, що може виникнути ситуація, коли доведеться присягати на вірність Росії, Анатолій написав рапорт про звільнення в запас і повернувся з родиною до України, тут придбали хату в селі Гаврилівці Кам’янець-Подільського району.