Олександр Анатолійович Капінос народився на Тернопільщині у селі Дунаїв Кременецького району 10 березня 1984 року. Закінчивши місцеву школу із золотою медаллю, вступив до Українського державного лісотехнічного університету у Львові (нині Національний лісотехнічний університет України) на спеціальність "Технологія деревообробки". Як один із найкращих випускників стажувався у Польщі. Працював у Вінниці, очолював там патріотичну організацію "Сколоти". 2009 року повернувся на Тернопільщину та став фермером. Олександр Капінос мав активну громадянську позицію, відроджував українські традиції та вболівав за культуру. Очолював громадську організацію "Патріот Волині". Був організатором культурно-мистецьких заходів для молоді, створив у селі спортивний клуб, співав у місцевому хорі та створив музичний гурт. Сам грав на гітарі, баяні, бандурі. Як волонтер працював у літніх таборах для дітей-сиріт. Ініціював спорудження пам’ятника Тарасові Шевченку й першим виступив за зняття радянської символіки у рідному селі. Був також ініціатором установлення першого в районі пам’ятника борцям за волю України в селі Куликові. Щороку приїздив до Києва на свято Покрови та брав участь у маршах УПА. У 2004 році був активним учасником Помаранчевої революції. У 2012 році брав участь у Мовному майдані в Києві: одним із перших оголосив безстрокове голодування на знак протесту проти закону, спрямованого на утиск української мови.
Участь у Революції Гідності. У 2013 році Олександр прибув до Києва наприкінці листопада, коли тільки-но розпочався Євромайдан. Після створення Самооборони Майдану став ройовим 35-ї сотні "Волинська Січ" із псевдо "Кремінь".
Увечері 18 лютого 2014 року під час силового штурму Майдану Олександр разом зі своєю сотнею обороняв Будинок Федерації профспілок України. Близько 22:00 він отримав поранення голови. Олександра доправили до Київської міської клінічної лікарні швидкої допомоги, де йому зробили операцію. Однак травма виявилася надто важкою. 19 лютого 2014 року о 09:37 чоловік помер.
Олександрові Капіносу було 29 років.
Пошанування. Олександра Капіноса поховано у Дунаєві на Тернопільщині. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Олександрові Капіносу було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України" (посмертно), а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Героя викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, а також на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові .
10 березня 2014 року в Куликові Кременецького району відкрили меморіальну дошку Олександра Капіноса. 24 серпня 2014 року в Дунаєві відкрили пам’ятник Герою та назвали вулицю його іменем. Пам’ятну дошку встановили на будівлі Національного лісотехнічного університету України. У 2018 році на вшанування пам’яті Героя України започатковано Відзнаку імені Олександра Капіноса. На його честь проводиться конкурс проєктів, тематика яких відповідає напрямам діяльності Олександра. У межах Відзнаки надається підтримка громадським активістам із сіл та невеличких містечок, що тримають "культурний фронт", пробуджують національну свідомість, започатковують освітні, культурні та екологічні ініціативи на місцях. У 2021 році в межах відзнаки ГО “Родина Героїв Небесної Сотні” у партнерстві з Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні – Музеєм Революції Гідності, Національним центром народної культури “Музей Івана Гончара” та мистецьким об’єднанням “Глечик” ініціювали конкурс етноблогерів.
