Віктор Іванович Чміленко народився 4 лютого 1961 року в місті Бобринець Кіровоградської області. Закінчивши місцеву школу, вступив до Кіровоградського технікуму механізації сільського господарства. Служив у прикордонних військах на території Туркменії на кордоні з Іраном. Після демобілізації до 1985 року працював у місцевому колгоспі інженером з техніки безпеки, згодом – у Бобринецькій ремонтно-експлуатаційній майстерні. 12 квітня 1991 року Віктора Чміленка було звільнено, офіційна версія – за власним бажанням, але основною причиною стало те, що чоловік прикріпив на дошку оголошень листівку із закликом до незалежності України. Того ж року Віктор закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут та отримав спеціальність зоотехніка.
У 1992 році він заснував фермерське господарство "Вікторія". Обробляв 350 гектарів землі, вирощував зернові й технічні культури, розводив овець, свійську птицю.
Віктор Чміленко активно долучався до суспільно-політичного життя. У 2004 році він став учасником Помаранчевої революції. Свою громадянську позицію пояснював так: "Я господар на своїй землі, я влада у моїй державі, бо я частинка українського народу, бо тут лягли в землю діди мої. Одного під час колективізації розстріляли, а другого відправили на Соловки, звідки він так і не повернувся".
Протягом 2005–2006 років Віктор збирав спогади жителів сіл Бобринецького району про Голодомор. Зібрані матеріали передав до Бобринецького краєзнавчого музею. Цікавився історією та археологією.
У 2010 році Віктор Чміленко виступив проти голови та чиновників Бобринецької районної адміністрації, які планували переділ земель району. За рік провів акцію "Проти зняття мораторію на продаж землі". У 2012 році Віктора побили п’ятеро мисливців: він зробив їм зауваження, коли їхали позашляховиком через його поле. Порушники зламали чоловікові палець, а потім написали на нього заяву в міліцію. Тоді Віктор разом із дружиною прийшов під прокуратуру та оголосив голодування на знак протесту проти корупції в органах влади.
Того самого року він брав участь у поїздках Автомайдану по всій країні та в акції проти забудови біля Бобринця.
Був учасником "Асамблеї малого та середнього бізнесу".
Разом із дружиною Людмилою виховував трьох дітей – сина Віктора та доньок Ірину й Катерину.
Участь у Революції Гідності. Упродовж усіх місяців протестів Віктор Чміленко підтримував Майдан у місті Кіровограді (нині Кропивницький) та Києві, був на вічі у столиці 1 грудня, брав участь в акціях Автомайдану, у місті Василькові блокував виїзд солдатів внутрішніх військ. У січні 2014 року Віктора жорстоко побили тітушки – його вдарили молотком по голові, але від госпіталізації чоловік відмовився.
Востаннє до Києва Віктор Чміленко приїхав 19 лютого. Наступного дня допомагав виносити поранених із вулиці Інститутської. О 10:28 Віктор Чміленко перебував біля верхнього виходу зі станції метро “Хрещатик”. Побачивши пораненого, побіг до нього й зупинився біля дерева. Тієї миті в чоловіка поцілили кулі: одна поранила ліве плече, а друга розірвала сонну артерію на шиї. Пораненого перенесли до готелю "Україна", однак урятувати його не вдалося.
Вікторові Чміленку було 53 роки.
Пошанування. Віктора Чміленка поховано у селі Борисівка Бобринецького району Кіровоградської області. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Вікторові Чміленку було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Віктора викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на алеї Героїв Небесної Сотні та на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові. 24 лютого 2014 року вулицю Дзержинського у Кіровограді (з 2016 року Кропивницький) було перейменовано на честь Віктора Чміленка, за рік на фасаді будинку № 56 установили анотаційну дошку. 27 червня 2014 року в місті Бобринець на фасаді будинку №17-А по вулиці 50-річчя Жовтня (нині вулиця Паркова), де жив герой, відкрито меморіальну дошку, а 22 серпня встановлено меморіальну дошку на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи № 5, де він навчався.
