Роман Петрович Точин народився 6 серпня 1970 року у місті Ходорів Жидачівського району Львівської області в сім’ї Лесі та Перта Точинів. Окрім нього в родині виховувався старший син Олександр. Діти рано залишилися без батька.
Закінчивши у 1985 році 8 класів Ходорівської школи №3, Роман вступив до Львівського автодорожнього технікуму. У шкільні роки активно займався спортом: бігав, плавав, катався на лижах, ковзанах. Підлітком разом із товаришами організував боксерський клуб, облаштувавши самотужки спортивний зал. Пізніше відбув строкову службу в радянський армії – служив у хімічних військах у м. Чебаркулі (Росія). Після демобілізації освоїв професії будівельника, столяра та слюсаря, що згодом дало йому можливість відкрити власну справу та організувати будівельну бригаду. Разом із бригадою працював не лише у рідному Ходорові, а й за кордоном. Володів німецькою та польською мовами.
У 1993 році Роман одружився. Подружжя виховувало двох доньок – Олександру та Наталію. Незадовго до загибелі чоловік почав зводити будинок для родини, але завершити будівництво не встиг.
у 2004 році Роман брав активну участь у Помаранчевій революції, виступаючи проти масових фальсифікацій під час президентських вибрів.
Участь у Революції Гідності. Активіст Євромайдану. Вперше приїхав до Києва 1 грудня 2013 року, після спроби спецпризначенців розігнати учасників мирного протесту в центрі столиці. Того ж дня взяв участь у багатотисячному мітингу та недільному віче, а після них перебував на Майдані майже постійно. Входив до Самооборони Майдану та деякий час був сотником Першої сотні, яка охороняла барикаду ‘Львівська брама’, що захищала наметове містечко зі сторони вулиці Інститутської. Побратими називали Романа ‘Європейцем’ – і тому, що знав європейські мови, і тому, що у своїх вчинках керувався принципами, які сповідують демократичні країни.
Вночі 11 грудня 2013 року разом із побратимами Роман захищав барикаду під час штурму Майдану. Напередодні Нового року захворів на запалення легень та повернувся додому. Однак вже за п’ять днів знов вирушив до Києва.
Коли після ‘диктаторських’ законів 16 січня 2014 року на вулиці Грушевського почалися зіткнення між мітингувальниками та силовиками, Роман виступав проти радикальних дій. Бійці його сотні патрулювали вулицю, намагаючись підтримувати порядок.
Увечері 18 лютого під час оголошеної МВС ‘антитерористичної операції’ силовики зруйнували ‘Львівську браму’ та прорвалися до монумента Незалежності. Близько 09:00 20 лютого бійці внутрішніх військ почали відступати з Майдану. Роман разом з іншими активістами вирушив вгору вулицею Інститутською, відтісняючи спецпризначенців. Коли з’явилися перші у той день загиблі та поранені, він, захищений лише чорним лижним шоломом, разом з кількома побратимами почав виносити людей із зони обстрілу. Коли намагалися витягнути з-під обстрілів тіло загиблого на верхній частині вулиці Інститутської (п’ятачку смерті) майданівця (ним виявився Роман Варениця), о 09:47 в Романа вистрілили. Поранення виявилось смертельним: куля пробила лижний шолом та влучила у праву скроню.
Романові Точину було 43 роки.
Пошанування. Романа Точина поховано у рідному Ходорові. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Роману Точину було присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно), а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет героя викарбувані на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові. На честь Романа Точина встановлено знак на алеї пам'яті Героїв Небесної Сотні Львівщини у м. Ходорів Жидачівського району Львівської області (вул. Грушевського, 29). 23 лютого 2014 року рішенням сесії Ходорівської міської ради іменем Романа Точина було названо одну з вулиць міста, а також Ходорівську загальноосвітню школу № 3 (вул. Грушевського, 2), де навчався герой. 22 лютого 2015 року на фасаді будівлі цієї школи йому було відкрито меморіальну дошку.