Олександр Царьок

Герой Небесної Сотні Олександр Царьок

Олександр Миколайович Царьок народився 2 січня 1959 року в селі Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області. Навчався у початковій Серебрійській та Серединській загальноосвітній школах. Згодом разом із батьками переїхав до міста Васильків Київської області. Завершив навчання у Білоцерківському будівельному технікумі та деякий час працював у Васильківській друкарні. Коли звільнився, організував власну справу: зайнявся ландшафтним дизайном, озелененням ділянок, створенням декоративних басейнів та водоспадів. Також захоплювався бджільництвом. На дозвіллі займався городництвом, вирощував квіти, а ще любив читати.

Був кілька разів одружений, мав п’ятьох дітей – трьох синів та двох доньок. Незадовго до загибелі став дідусем – у старшого сина народилася донька, яку Олександр Царьок так і не встиг побачити. 

У 2004 році був учасником Помаранчевої революції.

Участь у Революції Гідності. На столичний Майдан Олександр Царьок почав приїжджати у перші дні, коли стало відомо про відмову керівництва держави від підписання Угоди про асоціацію України з ЄС. Разом із васильківчанами брав участь в облозі місцевої військової частини, у якій розмістився кримський загін спеціального призначення МВС "Тигр". Спецпризначенці мали їхати до Києва на ротацію правоохоронців і Олександр разом із іншими активістами виступили живим щитом проти міліцейського підрозділу. 

Починаючи з грудня 2013 року, Олександр регулярно приїздив до Києва, де долучився до активістів Самооборони Майдану. Разом із побратимами зводив та укріплював барикади, тримав оборону, чергував. 

Коли син запрошував приїхати побачити онуку, казав, що неодмінно приїде, як тільки завершить всі свої справи на Майдані.
20 лютого 2014 року Олександр Царьок брав участь у наступі по вулиці Інститутській. Вранці того дня після невдалої спроби прорватися на Майдан із боку будівлі Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського силовики відступили. Прагнучи відтіснити їх якомога далі від головної площі столиці, активісти почали підійматися вгору по вулиці Інститутській. 

Олександр Царьок вважав, що просто стояти за Україну замало, її треба відвойовувати, а тому одним із перших кинувся за спецпризначенцями. Побачивши, як поряд падають поранені побратими, чоловік почав допомагати виносити їх із найгарячіших точок. Захищений лише металевою каскою, він дістався сумнозвісного "п’ятачка смерті" – місця нижче від верхнього виходу станції метро "Хрещатик" за парапетом банку "Аркада". На відео- та фотоматеріалах зафіксовано, як він разом із іншими майданівцями витягає тяжко пораненого на "п’ятачку смерті" Миколу Паньківа. Саме тут о 10:21 в Олександра Царька влучили кулі. Поранення були смертельними.

Тіло загиблого перенесли в готель "Україна". Зі слів його родичів, окрім трьох кульових поранень (два в живіт, одне в серце) чоловік мав численні травми по всьому тілі та переломи.

Олександру Царьку було 55 років.

Пошанування. Олександра Царька поховано у місті Василькові. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Олександру Царьку було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Героя викарбувані на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, що на алеї Героїв Небесної Сотні, на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові.