Олександр Подригун

Олександр Володимирович Подригун народився 23 січня 1972 року в селі Залужжя Білогірського району Хмельницької області. Мав старшого брата Анатолія та молодшу сестру Валентину. У віці 12 років втратив батька, і, коли брат вступив до військового училища, виховував і піклувався про сестру.

Закінчивши Залузьку середню загальноосвітню школу, Олександр продовжив навчання у Волочиському училищі (нині державний навчальний заклад "Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей"). Працював на приватному підприємстві у селищі міського типу Білогір’я Хмельницької області, але фірма невдовзі збанкрутувала. Після цього Олександр пройшов строкову військову службу у лавах Збройних Сил України, а по демобілізації повернувся до рідного села. Однак там знайти роботу не зміг, а тому поїхав до Києва та працював різноробом.

Був розлученим, мав двох дітей – доньку Руслану та сина Андрія.

 

Участь у Революції Гідності. Вперше Олександр вийшов на Майдан після побиття мітингувальників у середмісті столиці 30 листопада 2013 року. Відтоді, за словами сестри, регулярно брав участь у протестах. На Майдані відсвяткував і свій останній день народження.

Матері про свою участь у подіях Революції Гідності не розповідав, щоб вона не хвилювалася. Сестра Валентина згадує, що востаннє бачилася з Олександром на початку грудня 2013 року.

На сьогодні інформації про обставини загибелі Олександра Подригуна бракує. Найімовірніше, він брав участь у подіях 18–20 лютого 2014 року. А наступного дня, 21 лютого, його жорстоко побили невідомі. Чоловіка знайшли на вулиці Лісовій у Києві з черепно-мозковою травмою. Ймовірно, він йшов до сестри, яка мешкала неподалік. На тілі та одязі Олександра залишилися сліди кіптяви від шин, які палали на Майдані. Небайдужі доправили пораненого до однієї з лікарень міста, але врятувати його життя не вдалося – травми виявилися надто важкими. Він помер 23 лютого 2014 року.

Олександру Подригуну було 42 роки.

 

Пошанування. Олександр Подригун похований у рідному селі Залужжя. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Олександру Подригуну присвоїли звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України" (посмертно), а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Героя викарбувані на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, що на алеї Героїв Небесної Сотні, та на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові (вул. Кривоноса). 19 лютого 2016 року у селі Залужжя на фасаді середньої загальноосвітньої школи, де навчався герой, на його пошанування відкрили меморіальну дошку.