Кіщук Володимир

 

Володимир Юрійович Кіщук народився 22 лютого 1956 року у селі Новгород Розівського району Запорізької області у родині колишніх політв’язнів, репресованих за зв’язки з Українською повстанською армією. Невдовзі родина переїхала у селище міського типу Димер на Київщині. Через фінансову скруту на деякий час Володимира віддали до дитячого будинку. Завершував навчання він у місцевій школі, потім здобув професію зварювальника у Київському професійно-технічному училищі. Пройшов строкову військову службу в Білорусі, в танкових військах. Після демобілізації повернувся до Димера, де прожив усе життя. Працював на різних підприємствах та відкрив власний будівельний магазин.

Був двічі одружений, мав сина Юрія та двох доньок – старшу Тетяну та молодшу Ольгу.

Участь у Революції Гідності. Коли у Києві наприкінці 2013 року почалися масові протести, Володимир Кіщук став часто приїжджати до столиці, іноді разом із молодшою донькою. Привозив їжу, ліки та гроші для протестувальників. Брав участь у недільних вічах. Старшій, Тетяні, казав, що вірить у перемогу, проте зауважував, що відчуває: вона не буде безкровною.

Зранку 18 лютого 2014 року Володимир Кіщук повідомив рідним, що їде до Києва. Він узяв участь у "мирному наступі" до Верховної Ради України. У той день парламентарі мали розглянути законопроєкт про повернення Конституції до редакції 2004 року, що дозволило б обмежити повноваження президента. Це було однією з вимог протестувальників. Близько півдня Володимир зателефонував дочці Тетяні та повідомив, що ситуація у середмісті напружена. Близько 14:00 перестав відповідати на дзвінки рідних. Згодом тіло чоловіка з вогнепальним пораненням голови виявили у Будинку офіцерів у Кріпосному провулку.

Володимир Кіщук став одним із перших загиблих того дня. Був убитий свинцевою картеччю із рушниці "Форт-500".

Володимиру Кіщуку було 57 років.

Пошанування. Похований у Димері. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Володимиру Кіщуку було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). 18 лютого 2015 року в селищі Димер на території місцевої гімназії встановлено меморіальну дошку в пам’ять про Володимира Кіщука. У лютому 2021 року Димерський селищний голова вручив рідним загиблого медаль "За громадянську мужність". Ім’я та портрет Героя викарбувані на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві на алеї Героїв Небесної Сотні та на Меморіалі пам’яті Героїв Небесної Сотні у Львові.