Володимир Кіщук

 

Володимир Юрійович Кіщук народився 22 лютого 1956 року в селі Новгород Розівського району Запорізької області у родині колишніх політв’язнів, репресованих за зв’язки з Українською повстанською армією. Невдовзі родина переїхала у селище міського типу Димер на Київщині. Через фінансову скруту на деякий час Володимира віддали до дитячого будинку. Завершував навчання він у місцевій школі, потім здобув професію зварювальника у київському професійно-технічному училищі. Пройшов строкову військову службу в Білорусі в танкових військах. Після демобілізації повернувся до Димера, де прожив усе життя. Працював на різних підприємствах і відкрив власний будівельний магазин.

Володимр був двічі одружений, мав сина Юрія та двох доньок – старшу Тетяну й молодшу Ольгу.

Участь у Революції Гідності. Коли у Києві наприкінці 2013 року почалися масові протести, Володимир Кіщук став часто приїжджати до столиці, іноді разом із молодшою донькою. Привозив їжу, ліки та гроші для протестувальників. Брав участь у недільних вічах. Старшій доньці Тетяні казав, що вірить у перемогу, проте зауважував, що відчуває: вона не буде безкровною.

Ізранку 18 лютого 2014 року Володимир Кіщук повідомив рідним, що їде до Києва. Він узяв участь у "мирному наступі" до Верховної Ради України. Того дня парламентарі мали розглянути законопроєкт про повернення Конституції до редакції 2004 року, що давало змогу обмежити повноваження президента. Це було однією з вимог протестувальників. Опівдні Володимир зателефонував дочці Тетяні й повідомив, що ситуація у середмісті напружена. Близько 14-ї години він перестав відповідати на дзвінки рідних. Згодом тіло чоловіка з вогнепальним пораненням голови виявили в Будинку офіцерів у Кріпосному провулку. Володимир Кіщук став одним із перших загиблих того дня. Його було вбито свинцевою картеччю з рушниці "Форт-500".

Володимирові Кіщуку було 57 років.

Пошанування. Поховали Володимира Кіщука в Димері. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Володимирові Кіщуку було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). 18 лютого 2015 року в селищі Димер на території місцевої гімназії встановлено меморіальну дошку на його честь. У лютому 2021 року Димерський селищний голова вручив рідним загиблого медаль "За громадянську мужність". Ім’я та портрет Володимира Кіщука викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові.