Творчість Майдану

 

Щоб дізнатися, на чиєму боці в тій чи іншій війні був народ, треба подивитися, про кого складені тогочасні народні пісні. В контексті Майдану це твердження неодноразово наводили письменники брати Капранови. Щодо подій 2013-2014 року воно дає цілком однозначну відповідь. Непересічна народна творчість проявлялась і на противладних акціях, які передували Євромайдану. Проте розгін студентів, незгодних із призупиненням євроінтеграції, обрушився саме масовим виходом людей, а відтак - масовою творчістю. “Україна встане - Янукович сяде!” - стверджував транспарант у перший день Євромайдану. Україна встала. Усе частіше читаємо заголовки про “нову культуру України” стосовно різних галузей мистецтва. Критики й оглядачі наважуються на оптимістичні прогнози, вже й не завжди пригадуючи, що зародком цього сплеску був Майдан. Але це очевидна річ для багатьох істориків і соціопсихологів, адже викид креативу є типовим наслідком багатьох соціальних зрушень і конфліктів.

“Справжній митець - заголений нерв, натягнута струна, барометр, який першим мусить відчувати коливання тиску історії. Справжній митець пише "Передчуття громадянської війни" за кілька місяців до громадянської війни”, - на прикладі Сальвадора Далі висловив своє ставлення до митців у 2014 році блогер Дмитро Різниченко. В той визначальний час він писав, що “митець, який здатен принципово не помічати волаючий суспільний розлом - це або дерев'яна нездара, або патологічний боягуз. Митець, якому не вистачає таланту або хоробрості глянути в очі епохи - не митець”.

На Майдані творців було багато. Творчість була різна. Накладена на цю ситуацію відома піраміда потреб Маслоу стверджує, що Майдан робило суспільство сформованих особистостей. Із приходом до влади Віктора Януковича революція нагніталася через невпевненість у завтрішньому дні, а спровокована була відчуттям небезпеки. Це нижні, базові щаблі потреб згідно з Маслоу. Стояла за справедливість і чесність, демонструючи потребу в високому щаблі, окресленому словом «Повага». Навіть названа не оксамитовою, трояндовою чи тюльпановою, як нещодавні протести в інших країнах, а саме Революцією Гідності. І вусібіч била не банальною творчістю. Вершина піраміли Маслоу називається “Самовираження”.

Багато музикантів, артистів і художників утворили Мистецьку сотню. Багато людей творили самостійно, і теж залишили пам’ятний слід.

Члени Союзу вольних художників облаштували посеред Хрещатика експозиційну площу, яку назвали Мистецький барбакан. Демонстрували оперативно створене протестне мистецтво. У документальному фільмі Антіна Мухарського "Майдан. Мистецтво спротиву" вони називають Майдан першим антижлобським повстанням. Після революції видали антологію митців Майдану. Один із них - Іван Семесюк - вважає, що розуміння Майдану ще прийде. Називає київські події визначним етапом в історії Європи на подальші 100 років.

Художники, що об’єдналися в “Артіль Майдан” залишаться в історії завдяки невпинному майстерному розписуванню каскок. Найкращі з їхніх робіт уже побували на виставках у різних країнах. Частина стала цінністю приватних колекцій. Не дивно, що на аукціоні в США одну таку каску купили за тисячу доларів, адже в них вкладали працю справжні умільці, серед яких і народні майстри. Тому можна знайти каски, розписані автентичними узорами. Наприклад, петриківськими.

Подібним проектом Мистецької сотні був “Щитопис”. Художники розмальовували узорами й оберегами щити, перш за все - представникам самооборони.

Десятки поетів і музикантів зі сцени Майдану виконували твори, народжені Майданом і на тему Майдану. Гітарист і перекладач Віктор Морозов поклав на музику понад 40 гостросатиричних віршів на злобу дня, авторства Андрія Панчишина.

Звісно, музика Майдану лунала не лише зі сцени. Мистецтво на Революції Гідності - це і молодий Мар’ян Мацех, який за батькові гроші купив і поставив перед шеренгою міліції піаніно. Його приклад підхопили, і завдяки інструментам у різних точках Майдану проявилися такі зірки як Антуанетта Міщенко та Piano Extremist.

Розголос української революції пішов далеко за її кордони. Творчість нашим подіям присвячували люди з інших країн.

Але не треба бути дипломованим митцем, аби лишити творчий слід. Зараз цінними для спогадів і вивчення є зразки всілякої збереженої самодіяльності. Студенти Академії образотворчого мистецтва й архітектури облишили заготовані в той рік теми дипломних і курсових робіт, і взялися досліджувати ті, що підкинуті епохою. Одна з робіт повністю присвячена писаним від руки шрифтам, які авторка визбирувала і фіксувала на фото по Майдану.

Унікальність навіть у тому, як бійці самооборони оздоблювали саморобні щити, палиці, як обписували шоломи. Самі лиш обладунки - окрема тема. Вони настільки неповторні і так виражали особистість, що лондонська фотохудожниця Анастасія Тейлор-Лінд, будучи в Києві, облаштувала поруч із баталіями на вулиці Грушевського освітлений закуток і робила портрети чоловіків у саморобному захисному вбранні. Згодом вона видала світлини у широкоформатному альбомі, і про все це розповіла на цілий світ під час конференції TED.

Не бракувало роботи фотографам і кінооператорам. Завдяки їм значною мірою завдячуємо знаннями про все, написане вище.

Багато згаданих і не згаданих людей на революції відчули в собі потребу, заточили свою майстерність, і продовжили служити країні на війні. Але то вже інші пісні й інші проекти.