Музейне зібрання

 

Меморіалізація здійснюється згідно з принципами збереження автентичності об’єктів та артефактів, документальної достовірності, цілісності, функціональності та багатошаровості зібраної інформації, пріоритетності збереження архітектурно-культурного й ландшафтного середовища (з відповідним комплексом заходів, спрямованих на локалізацію й охорону місць пам’яті та маркування об’єктів).

Музей Революції Гідності як складник меморіально-музейного комплексу зберігає, вивчає та представляє колекцію історичних об’єктів, пов’язаних із рухом за свободу, в тому числі України, – Майдану 2013–2014 років і попередніх Майданів. Це створює умови для переживання різноманітного досвіду через виставки та інсталяції з метою допомогти відвідувачам відчути "дух Майдану" та зрозуміти модус спільних дій.

Колекція є основою музею. Значну кількість об’єктів зібрали українські музейники – представники низки музеїв (Національного центру народної культури "Музей Івана Гончара", Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Музею історії міста Києва, Національного музею історії України у Другій світовій війні, Національного художнього музею України тощо). Ці об’єкти має бути вивчено та в майбутньому об’єднано в єдину колекцію. Але це лише початок збирання й дослідження.

Зібрана активістами колекція включає понад 2000 предметів, близько 500 аудіо- та відеоінтерв’ю, пам’яткоохоронну документацію, документальні фотографії, книжкові видання. Речову колекцію складено з різних груп, що поповнюють донині, як-от барикадний генд-мейд, предмети самооборони, протестне мистецтво та ін.

 

Серед раритетів зібрання – арт-інсталяція "Різдвяна шопка", серія живописних полотен "Майбутнє України" (розміром 200х1000), кожне з яких малювали в епіцентрі подій понад сто осіб у Києві, Донецьку та Луганську, прострілений ситілайт-бокс, 40-тонна металева конструкція "Йолки" (заввишки приблизно 30 метрів) із більш ніж 500 прапорами, постерами, слоганами та іншими предметами, двометрова копія "Йолки" зі студії "Громадського телебачення", пневмогармата, розтрощений автомобіль автомайданівця, скульптурна плита "Нова Україна" митця Роті із Франції, велосипедна конструкція із сонячною батареєю француза Ґійома Аламі, "коктейлі Молотова" в електричних лампочках, начинених перцем та палахкою сумшшю, прострілені шоломи й каски героїв Небесної сотні.

Колекція має значну історичну, мистецьку, соціальну, культурологічну, етнологічну цінність. Її збирання та збереження є результатом громадянського активізму, соціальної відповідальності, суспільної довіри й залучення, спільної відповідальності за збереження історії та творення майбутнього. Кожен із цих предметів зберігає пам’ять і живу історію.

Поповнення колекції відбувається за рахунок передавання музею тематичних речей родинами героїв Небесної сотні, майданівцями, волонтерами, іншими учасниками Революції гідності; артефактів інших громадських рухів та боротьби за свободу.


 

"Йолка"

Один із символів Євромайдану, адже розгін мирних протестувальників 30 листопада відбувся під приводом установлення міською владою новорічної ялинки, а віче 1 грудня почалося з її захоплення мітингувальниками. Каркас ялинки став символом незгоди з тодішнім режимом Януковича. Від початку грудня 2013 року, відколи на каркасі ялинки з’явилася перша революційна прикраса – український прапор, і до її демонтажу в середині серпня 2014 року багатотонна металева конструкція була унікальним агітаційним та мистецьким простором, де динамічно було представлено вимоги, ідеї, сподівання, емоції протестувальників. Завдяки старанням Українського інституту національної пам’яті та громадської ініціативи "Музей Майдану" металевий каркас "Йолки" та близько тисячі предметів, розміщених на ньому, – здебільшого прапорів, плакатів, банерів, удалося врятувати. Київська міська влада передала цей артефакт майбутньому музею. Революційна атрибутика й окремі елементи каркасу "Йолки" експонувалися в Україні та за кордоном.

Товариство Національного музею Революції Гідності

Полотно "Щаслива Україна"

У лютому 2014 року поблизу головної сцени Майдану на опорах від спаленого військового намету було напнуто десятиметрові полотна. Кожне з них створювали сотні людей із різних куточків України та закордоння. Поміж ініціаторів цієї арттерапевтичної акції під назвою "Щаслива Україна" (перше полотно було створено 27 листопада 2013 року біля монументу Незалежності) – львівський художник Володимир Свачій і журналістка Олена Мокренчук. Метою проекту було через відображення внутрішнього стану людей Майдану за допомогою візуальних образів скомпонувати витвір мистецтва задля формування позитивного майбутнього України. Організації акції та забезпеченню якісними фарбами й полотном посприяла низка митців, зокрема Віктор Семеняк, Ігор Калінчук, Марія Гораль, Ірина Шумейко, Тетяна Саламаха, Оксана Драчковська, Софія Дорошенко, Кім Покас, Марія Томен, а також підприємець Андрій Рудь. Люди, творці полотен, виявляли за допомогою фарб свої думки, прагнення, сподівання, емоції, враження від протестних подій і водночас глибоку скорботу за полеглими героями. Усього в Києві взимку було створено сім полотен, іще два – в Донецьку та Луганську в квітні 2014 року. Одне полотно було викрадено, інші – тимчасово передано в Музей Івана Гончара для майбутнього Музею Майдану. Деякі з них експонувалися в Києві, Львові, Парижі.

 

 

"Опудала"

 

"Опудала" – "охоронці" михайлівського форпосту Майдану. Майданівці зробили їх та вдягли в речі, які використовували під час буремної революційної зими. "Опудала" залишили вартувати порожній будиночок на барикаді Михайлівської площі, коли в червні 2014-го пішли на фронт у батальйон "Донбас" майданівці Вадим Антонов (позивний "Самольот"), Валерій Лавренов ("Лавр") та Михайло Савульчик ("Ельф"). Їхні побратими Євген Гарагуля ("Бен") і сотник Михайлівської сотні Ігор Чернецький у цей час продовжували лікуватися за кордоном після важких вогнестрільних поранень, отриманих під час зіткнень із "тітушками" на Великій Житомирській у ніч із 18 на 19 лютого 2014 року. Три "опудала" Михайлівська сотня передала до Музею Майдану влітку 2014 року.

 

 

 

Металеві військові каски

Металеві військові каски мітингувальники використовували на Майдані для захисту. Подібні каски почали з'являтися там, коли наївні сподівання, що пластикова будівельна каска може захистити, розвіялися після перших пострілів із боку силовиків. Дві каски з наскрізним простріленням та слідами крові всередині знайшли на Майдані після трагічних подій 18–20 лютого 2014 року. На жаль, невідомо, кому саме вони належали, але характер пошкоджень дає мало підстав сподіватися, що їхні власники вижили. Каски було передано на сцену під час прощання із загиблими захисниками Майдану. Вони стали частинкою меморіального куточка, який постійно існував на сцені до моменту її розформування. Через два місяці команда "Нічна варта", яка організовувала програми нічної сцени Майдану, передала каски Музеєві Майдану. Нині вони є одними з найцінніших експонатів Національного музею  Революції гідності.