Ігор Пошивайло, директор Музею Майдану про перспективи, перешкоди й теперішню ситуацію зі створення меморіального комплексу Революції Гідності в ефірі "Громадського радіо".
Євген Павлюковський: Минуло три роки від розстрілів Героїв Небесної Сотні, а у столиці й досі немає ані меморіального комплексу Революції Гідності, ані музею героїв. Які перспективи створення такого комплексу?
Ігор Пошивайло: Імовірність того, що Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної сотні таки постане на алеї Героїв Небесної Сотні, 3, досить висока, оскільки Президент України ще минулого року в листопаді заявив про свою політичну волю стосовно цього місця. Кілька днів тому на офіційному вшанування Героїв Небесної Сотні і Президент, і міський голова Віталій Кличко якраз оголосили про те, що вони повністю підтримуватимуть цей проект.
На сьогодні питання гостро стоїть не лише у нас як працівників музею, який було створено рік тому. Питання стоїть у кінцевому результаті. Але дуже важливий для нас сам процес. Ми розуміємо, що швидко й поспішно будувати пам’ятники сьогодні не варто. Це рішення має бути узгоджено. Меморіал і музей такого масштабу, присвячений таким подіям має бути створено на засадах прозорості, відкритості, залучення фахівців та всіх зацікавлених сторін.
Передусім нас турбує відсутність динаміки і прогресу. Музей справді має свої статутні завдання. Створено колектив зі штату майже 30 осіб. За останні півроку ми провели понад 50 культурно-освітніх заходів. Ми влаштовуємо виставки не лише в Україні, а й закордоном. Ми також збираємо колекції, опрацьовуємо їх і створюємо до них доступ. І у цій ситуації дивно, що навіть тимчасового приміщення немає, адже варіанти вже обговорювалися не раз, і не лише представниками музею, а й громадськістю, зокрема родинами Небесної Сотні та експертами на різних рівнях. І це питання за рік не посунулося ні на йоту. А це загрожує і тому зібранню, й тим напрацюванням. Зрештою авторитет і довіра громади до проекту падає. До нас дуже часто звертаються безпосередні учасники подій Революції Гідності й родини, які готові поповнювати наші колекції. Але оскільки музей не має місця, то колекція, яку назбирали громадські активісти, нищиться щодня. Бо умови, в яких усе це зберігається, – це музейний сарай, абсолютно не прилаштований для зберігання музейної колекції національного масштабу.
Євген Павлюковський: Про які експонати йдеться?
Ігор Пошивайло: Основою колекції музею є не тільки речова колекція, а три основні частини. У майбутній меморіал має ввійти й меморіальна територія, де відбувалися події, – місця загибелі активістів, постріляні фасади будівель, стовпи із залишками куль. Ця нерухома частина – теж предмет майбутньої презентації музею.
Другий складник – це речова колекція, до якої належать унікальні артефакти. Це та славнозвісна ялинка та її конструкція, персональні речі протестувальників. Ми маємо кілька шоломів, які належали Героям Небесної Сотні. Це маса надзвичайно цікавих речей із барикад, особистих речей, мистецькі артефакти, полотна, які малювалися на Майдані, прострілені ситілайти, велосипед із сонячною батареєю француза, який приїхав до нас, цей велосипед було подаровано народові України, і він стояв на сцені.
У нас була виставка у Варшаві в рамках Міжнародного бієнале плаката. Відомий світовий куратор Девід Краулі, професор Лондонського коледжу мистецтв, приїздив до нас і відбирав експонати для цієї виставки. Він побачив наші фонди і був шокований цінністю тих речей, які вдалося зберегти. Краулі дивувався, що це більше нікому не потрібно, окрім нас, невеличкої купки активістів.
Останній складник – нематеріальна частина колекції. Адже ще під час Майдану ми знімали відео, записували свідчення й активістів, і людей, причетних до тих подій, і просто перехожих. Тобто це рефлексії, спогади, це не усні історії, які збиралися вже після Майдану, а саме ті гарячі історії прямо на місці подій. І це основний складник нашої колекції.
Євген Павлюковський: Чи є можливість у такій ситуації продовжувати поповнювати цю колекцію?
Ігор Пошивайло: Колекція поповнюється щодня. У нас зараз існує виставка у "Глобусі" “Відважні: наші герої”, яка триватиме до кінця лютого. І от багато відвідувачів потім приходять наступного дня й дарують свої речі. Учора принесли нам одяг мітингувальника із залишками крові, пораненнями.
Також у нас є хороші контакти з людьми, які свого часу врятували багато об’єктів із Майдану, особливо у період, коли він "зачищався". Вони зберігають їх у квартирах, гаражах, якихось закинутих будівлях. І, розуміючи небезпеку та відсутність перспектив зберігати це приватно, вони готові віддати нам уже це сьогодні. Питання в іншому – наскільки ми усе це готові прийняти.
Євген Павлюковський: Євген Нищук заявляв, що проект музею буде розроблено на міжнародному конкурсі прозоро. Чи відомо щось про самі концепції. Який вигляд він повинен мати?
Ігор Пошивайло: Існує дві концепції Музею Майдану. Перша – концепція меморалізації та музеєфікації подій на Майдані. Друга – революція у ширшому контексті як боротьба українців за свободу.
Ще одне технічне завдання було підготовлено для міжнародного конкурсу “Територія Гідності”. Напрацювання уже є. І є оголошений план побудови музею. Перший крок – відведення земельної ділянки. Якраз Київська міська рада підтримала цей проект і дала дозвіл на розробленняу проекту із землевідведення. У середньому цей бюрократичний процес триває рік. Отримавши вже конкретну ділянку, створивши детальний план території, розуміючи її технічні параметри, уже можна предметно оголошувати конкурс на архітектурний проект. До цього у нас було досить багато консультацій із міжнародними експертами, і ми розуміємо, як це робити. Питання залишається у тому, щоб створити відповідний оргкомітет, який діятиме кваліфіковано, відкрито, прозоро, із залученням різних думок, сторін, узгоджень, щоб кінцевий результат був загальноприйнятний, а не скандальний архітектурний проект.
Євген Палюковський: Ви як директор яку мету в першу чергу ставите перед собою в розбудові цього музею?
Ігор Пошивайло: Мені здається, що найкращим пам’ятником і тим людям, які загинули, і тим людям, які брали участь, буде продовження їхньої справи. Зробити українців гідними, вільними, незалежними. І цей музей – це має бути платформа для створення умов на різних рівнях.
Євген Павлюковський: За вашими прогнозами, коли у Києві зможе постати такий музейно-меморіальний комплекс?
Ігор Пошивайло: У разі сприяння на різних рівнях такий музей реально збудувати за 5–7 років, не менше. Сам конкурс триває рік. Якщо робити його на професійних засадах, то певний період триватимуть конкурс, узгодження, пошук фінансів. І якщо буде динаміка цього процесу, тоді ми створимо подібні комплекси, які існують у Вашингтоні (Меморіал Голокосту), чи Лондоні.
Джерело: Громадське радіо