Слідами революції. Журналісти й очевидці згадали 2014 рік у фільмах і розмовах

Документальний фільм журналісток “Громадського” Ангеліни Карякіної та Насті Станко ”Злам. Слідами революції" показали в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану в межах заходів з ушанування Героїв Небесної Сотні. Після перегляду відбулося спілкування з журналістами каналу Настею Станко та Богданом Кутєповим.

Фільм присвячено подіям лише одного дня – 20 лютого, коли у центрі столиці на Інститутській було вбито найбільше людей. Авторки збирали свідчення активістів Майдану, адвокатів, працівників бригад "швидкої допомоги", а також представників силовиків, намагаючись знайти відповіді на карколомні питання: хто стріляв із боку міліції та з боку протестувальників, хто входив до складу "чорної роти", яка на багатьох відео веде вогонь з Інститутської в напрямку майдану Незалежності? 

Попри те, що фільм є у вільному доступі на ютубі, зала була повна, декому довелося переглядати картину стоячи. Дискусія вийшла палкою, адже глядачі були учасниками подій, мали власне бачення їх, власні спогади та запитання. Багато людей прагнули просто висловитися, дехто навіть упізнавав себе в кадрах на екрані. 

Протягом спілкування Станко розповіла, що частина беркутівців одразу ж виїхала до Росії, отримала громадянство та служить в ОМОНі. Серед них – заступник командира полку "Беркут" Сергій Кусюк. Частина з них перебуває під слідством, і дехто покинув Україну при обміні на наших полонених наприкінці 2020 року. Двоє з них навіть повернулися назад та обіцяють доводити у суді свою невинуватість. 

Також журналістка наголосила: попри те, що зброю, з якої вбивали майданівців, було поламано й заховано, її знайшли. Зараз ідентифіковано 29 куль – кому належали, кого вбили або поранили. Настя запевняє, що суд триває і, цілком можливо, в цьому році процес завершиться й вироки буде оголошено. Вона переконана, що це хороший темп для такої справи – приміром, у Литві після вуличних протистоянь у 1991-му судовий процес тривав 29 років. На жаль, у нашому випадку успіхи в розгляді справи стосуються лише подій 18–20 лютого. Розслідування перших жертв – Нігояна, Жизневського і Сеника – ще перебуває на іншій стадії. 

Так само мало успіхів у розслідуванні справи щодо збитих і поранених правоохоронців. Однак, за словами журналістки, вони самі не сприяють процесові: із 900 потерпілих міліціянців лише 15 готові свідчити про те, де були та що робили того дня.  

"Громадське" вело стріми з Майдану з перших днів протесту. От і зараз Богдан Кутєпов стримить спілкування. Наостанок він зазначає, що про Революцію Гідності поширюється багато міфів і дуже важливо розуміти правду. Прикладом міфу наводить історію про 50 людей, що згоріли заживо в Будинку профспілок, коли насправді, за його словами, на згарищі знайдено два тіла. 

На початку зустрічі журналісти передали флешку з відеоархівом "Громадського" для фондів Національного музею Революції Гідності. В архіві – фільми та розширені спецрепортажі про Майдан. Прийняла подарунок і подякувала журналістці заступниця директора Національного музею Революції Гідності Антоніна Піпко. Вона зауважила, що ці первинні матеріали показують нам ту атмосферу, яку ми всі пережили шість років тому.  

"Вони стають із цього моменту не власністю Національного музею Революції Гідності, вони стають національним надбанням України і громадськості, – зазначила Антоніна Піпко.Музей збирає не тільки матеріальні артефакти, що були свідками тих подій, для нас дуже важливо акумулювати всі ті фото- і відеоматеріали , які були тоді, засвідчили драматизм нашої боротьби, нашу солідарність, нашу волю до свободи, нашу гідність. Невдовзі, за кілька місяців, Музей відчинить двері бібліотечно-ресурсного центру, який буде відкритий для всіх охочих познайомитися з цими матеріалами, дослідити їх, використати, можливо, у своїх журналістських працях, наукових дослідженнях".

Станко пообіцяла, що 20 лютого на ютуб-каналі "Громадського" вийде ще один фільм – "Місія", присвячений подіям 18 лютого у Кріпосному провулку. 

Насамкінець усі присутні вшанували полеглих героїв хвилиною мовчання. 

Фоторепортаж із заходу.

Текст: Олена Максименко