Доля "ікон революції" на Грушевського: як ставляться українці до пам’яті про Євромайдан

Символи революції перетворено на символи невігластва та безвідповідальності щодо свого минулого і, як наслідок, щодо майбутнього.

  1. На початку вересня "ікони революції" було замальовано за вказівкою директора магазину, який винаймав приміщення в цій будівлі. Цілеспрямований вандалізм.

  2. Обурені радикали вирішують провчити свавільний магазин. Прагнучи покарати винних у знищенні історичних графіті, вони завдають додаткової шкоди самій пам’ятці: поверх фарби, яку можна було акуратно зняти й відновити автентичне зображення, за допомогою балончика з фарбою роблять нові написи, розбризкують чорну фарбу, ускладнюючи реставрацію. Невігластво.

  3. Упродовж місяця після гучного обурення представників влади та порушення кримінальної справи розмову перевели в русло "А чи мали ці зображення офіційний статус пам’ятки?" замість того, щоб швидко реагувати з метою відновлення зображень і дати їм належний правовий захист. Безвідповідальність.

  4. Через місяць невідомі вночі малюють на місці знищених графіті цинічні стосовно Революції гідності карикатури із зображенням теперішнього політика. Знову вандалізм.

  5. Наступного ж дня комунальники оперативно замальовують сліди нічного вандалізму, чим продовжують процес нищення "ікон революції". Це демонструє або невігластво, або безвідповідальність київської влади.

  6. І останнє на сьогодні: ті ж самі обурені радикали, керовані патріотичними поривами й небажанням чути нікого, крім себе, на місці оригінальних графіті роблять їхні копії. Цілковито проігноровано звернення фахівців про потребу відновлення саме історичних графіті. Лишень оригінали можуть бути пам’яткою та сприйматися в майбутньому як згадка про Майдан. Невігластво та безвідповідальність.

П’ять шарів фарби. Шестиразове знищення.

Громадський діяч Дмитро Різниченко 14 жовтня 2017 року наносить логотип руху "Новий вогонь" на будинок, який є історичної пам'яткою