У межах щорічної Ходи пам’яті відбулося вшанування перших загиблих Героїв Небесної Сотні

Усі присутні віддали шану першим полеглим у боротьбі за незалежність та свободу, на знак пам’яті відбулося  запалення лампадок і покладання квітів.

Світлана Бадера, дружина Героя Небесної Сотні Олександра Бадери
“Я щиро дякую, що в цей непростий час люди знайшли можливість прийти і вшанувати пам’ять. Важливо, щоб ця традиція, попри непростий час, продовжувалася. Ми пам’ятаємо і мого чоловіка, і всіх загиблих майданівців. Справа героїв триває, бо ми продовжуємо боротьбу за свободу, бо “Свобода – наша релігія”. Прошу всіх про молитву за Україну та за дітей, щоб повернулися живими додому”.

Біля пам'ятних знаків відбулося вшанування Героїв Небесної Сотні Михайла Жизневського, Олександра Бадери, Романа Сеника, Сергія Нігояна, Богдана Калиняка та Юрія Вербицького.

Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності

“Відзначення перших загиблих на Майдані у січні 2014 року — воно особливо загострене через те, що ми вважаємо: Майдан був першим переможним боєм у російсько-українській війні і перші загиблі Герої Небесної Сотні мобілізували все українське суспільство на потужний захист нашої Батьківщини”. 

Біля меморіального стенда з портретами Героїв Небесної Сотні присутні вшанували пам’ять загиблих під час Революції Гідності та російсько-української війни.

Юлія Цепун, голова ГО "Родини Небесної Сотні"
"Хочу подякувати кожному, хто долучається до заходів ушанування наших героїв, майданівців. Найголовніше — не забувати, що війна почалася саме на Майдані, росія почала розстрілювати наших українців і це почалося в 2014 році. Ми маємо пам’ятати, хто в 2014 році віддав своє життя за наше краще майбутнє, за майбутнє наших дітей. Боремося і поборемо!”

Акцію вшанування “Хода пам’яті” започаткували учасники Третьої сотні Самооборони у 2015 році. Цьогоріч через воєнний стан традиційна Хода пам’яті відбулася у зміненому форматі.

Олександр Івашков, співзасновник ГО "3 сотня Самооборони Майдану”

“Попри війну і багато загиблих зараз, попри біль, кров та смерть, ми не забуваємо тих, хто почав боротьбу за свободу, хто першим вийшов і віддав життя за Україну. Тому починаючи з 2015-го ми щороку проводимо вшанування. Цьогоріч ми вперше не маємо повноцінної ходи і змушені були адаптувати формат акції, але в основі залишається головне – пам’ять у наших серцях. Ми маємо пам’ятати, щоб з мужністю пройти це випробування. Ушановуючи пам’ять перших героїв Майдану, ми вшановуємо й усіх загиблих під час цієї війни. Тоді був проміжний етап великої боротьби, і ми перемогли. Точно так само переможемо і тепер”.

Андрій Павленко, учасник Революції Гідності, військовослужбовець ЗСУ, голова благодійного фонду "Пам'яті Небесної Сотні"
“Колись нас не буде, ми всі колись відійдемо, а ми маємо залишити пам’ять, ми сучасники героїв, окрім нас, про них ніхто не розкаже. Щоб пам’ятні знаки стояли і люди пам’ятали про своїх героїв по країні, треба докладати зусиль”.

Тамара Швець, дружина Героя Небесної Сотні Віктора Швеця
“Дякую за збереження пам’яті. Всі ми розуміємо, що майбутнє можливе тільки з пам’яттю про минуле, це наша історія. Ми є тилом, від нашого стану душі залежать міць і воля наших захисників, надважливо підтримувати наших воїнів, відвідувати поранених, пам’ятати про них і допомагати”.

Ірина Лукашенко, представниця білоруської діаспори
“В Україні я живу два роки, відколи змушена була покинути Білорусь через події там. Я стежила і знала, що відбувалося на Майдані. Торік я вперше потрапила на акцію вшанування Героїв Небесної Сотні. Важливо згадувати героїв не лише персонально, а й показувати це іншим, розповідати, щоби люди пам’ятали. Білорусам так само важливо пам’ятати, адже на Майдані загинули Михайло Жизневський і Яків Зайко. Боротьба розпочалася ще тоді, і зараз багато моїх друзів, наша білоруська спільнота – ми допомагаємо і боремося пліч-о-пліч з українцями. Мріємо і про часи волі для Білорусі. Але зараз боротьба триває тут, і ми як сусіди стоїмо разом за майбутнє України”.

Зранку 22 січня 2014 року смертельних поранень зазнали 20-річний Сергій Нігоян із Дніпропетровщини та  25-річний білорус Михайло Жизневський. Поранений того дня 45-річний львів’янин Роман Сеник помер за кілька днів у лікарні. Також 22 січня під Києвом виявили тіло викраденого напередодні львів’янина Юрія Вербицького зі слідами тортур. За кілька днів померли майданівці Олександр Бадера та Богдан Калиняк.

“Коли ми познайомилися із Сергієм, він здався мені набагато старшим за свій вік. Він говорив дуже правильні речі, ті, що в його віці зазвичай не обговорюють, ніколи не жалівся. Сергій вражав своєю начитаністю − з ним можна було поговорити на будь-які теми. Пам’ятаю, коли ми сиділи ввечері біля бочки і трохи “нили”, що нічого не відбувається, то я найдужче запам’ятала його слова: “Вам Бог таку можливість дав. Не нарікайте. Боріться”. Востаннє я бачила його ввечері перед загибеллю. Я бігла з барикад від стадіону Лобановського, а він, навпаки, – туди. Тоді я постійно просила його зареєструватися у фейсбуці і додати мене в друзі. І в той момент, як ми перетнулися, він радісно повідомив: уже. Я надіслала запит у друзі, але він його так ніколи і не прийме. За кілька годин мені подзвонить мій чоловік і скаже, що Сергія вбили”, − поділилася спогадами Юлія Пішта, співробітниця Музею Майдану, учасниця Революції Гідності, волонтерка.