Олег Ушневич

Олег Михайлович Ушневич народився в місті Дрогобичі на Львівщині 20 червня 1982 року. Хлопчик у дворічному віці втратив матір і часто гостював у дідуся та бабусі, колишніх учасників визвольного руху, в місті Сколе. Саме вони розповідали малому онукові про ОУН-УПА та боротьбу українців з окупаційною радянською владою. 

Після закінчення школи у Дрогобичі Олег вступив до місцевого професійного училища та здобув фах столяра-різьбяра й освоїв спеціальність "Промислове та цивільне будівництво". У 2003–2006 роках заочно вчився у Національному університеті "Львівська політехніка" на інженера-будівельника. Працював в одному зі львівських торгових центрів, пізніше їздив на заробітки до Франції та Португалії.

Полюбляв читати й сам писав вірші.

У 2004 році Олег був учасником Помаранчевої революції.

Участь у Революції Гідності. У 2013 році, коли в Києві почалися масові акції з вимогами відновлення курсу на євроінтеграцію та покарання винних у жорстокому розгоні мітингувальників  ніч на 30 листопада, Олег Ушневич долучився до протестів. Перед від’їздом до столиці на своїй сторінці в соціальній мережі він виклав фотографію, на якій тримає на руках малого племінника, з таким підписом: "Не за Європу, не проти чи за когось конкретного – ми боремося за їхнє майбутнє".

На Майдані Олег провів майже три місяці. Чергував на барикадах та допомагав тим, хто потребував цього. Під час протестів він зустрів свою другу половинку – рівненчанку Ольгу, якій освідчився в коханні.

Кілька разів Олег приїздив додому – на Різдво та на початку лютого, однак 18 лютого 2014 року повернувся до Києва й узяв участь в обороні Майдану. Один із побратимів Олега, тернополянин Олексій Воронцов згадував, як його поранило газовою гранатою під час штурму силовиків, що намагалися прорватися на майдан Незалежності з боку Європейської площі. Чоловік розповідав: “Під час чергової спроби прорвати барикаду під ноги впала газова граната. Пам’ятаю вибух, а далі – темрява. Знепритомнів. Прийшовши до тями, побачив, що... горю. На мені палав одяг, а я не міг встати. Зрозумів, що або зараз згорю, або затопчуть наступаючі силовики. Раптом хтось схопив мене за руки й кудись потяг. Я не бачив його обличчя. Помітив тільки, що людина без бронежилета. Він погасив на мені огонь, затягнув в укриття і, переконавшись, що я в безпеці, побіг назад на барикади”. Рятівником виявився Олег Ушневич, який і сам через розрив світлошумової гранати отримав осколкове поранення ніг. Збереглися фотографії, на яких зафіксовано момент, коли лікарі надають йому медичну допомогу. Попри поранення, Олег і далі чергував на барикаді у ніч на 19 лютого

20 лютого Олег брав участь у наступі по вулиці Інститутській, щоб відтіснити силовиків за межі Майдану. Того ранку він був у камуфляжній формі, мав зелену каску та маску-респіратор. Близько 09:40, за даними відеохроніки, група майданівців, прикриваючись щитами, рушила вгору парним боком вулиці. О 09:43 Олег Ушневич одним із перших добіг до кам’яної стіни з рекламою банку "Аркада", опинившись на сумнозвісному "п’ятачку смерті", де отримав поранення у лівий бік. За хвилину ще одна куля прошила майданівця Сергія Трапезуна, потім – уже пораненого Олега Ушневича й зупинилася у тілі ще одного активіста Романа Тітика. Олег упав: куля пройшла попід бронежилет через праву лопатку й серце, смерть була миттєвою. Поки побратими під обстрілом виносили поранених, ще дві кулі влучили Олегові у груди та ногу. Убитого перенесли до холу готелю "Україна". 

Олегові Ушневичу був 31 рік.

Пошанування. Олега Ушневича поховано у місті Сколе на Львівщині. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Олегові Ушневичу було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Олега Ушневича викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. На його честь установлено знак на алеї пам’яті Героїв Небесної Сотні Львівщини у місто Ходорів Жидачівського району. Рішенням Сколівської міської ради від 5 вересня 2014 року одну з вулиць міста було названо ім’ям Олега Ушневича. Рішенням сесії Сколівської районної ради від 22 серпня 2014 року йому присвоєно звання "Почесний громадянин Сколівського району", а рішенням сесії Дрогобицької міської ради – звання "Почесний громадянин міста Дрогобича" (посмертно). 15 лютого 2015 року в центрі міста Сколе на будівлі магазину "Глобус" по вулиці Данила Галицького встановили меморіальну дошку на честь героя. 21 листопада 2017 року у місті Дрогобичі на фасаді будинку № 15 по вулиці Володимира Великого, де жив Олег Ушневич, відкрито меморіальну дошку. 26 лютого 2015 року рішенням сесії Сколівської районної ради ім’я Олега Ушневича присвоєно Сколівській академічній гімназії, а на фасаді будівлі школи встановлено анотаційну дошку.