Андрій Корчак

Андрій Богданович Корчак народився 18 липня 1964 року в місті Бориславі Львівської області. Члени його родини не з чуток знали, що таке радянська каральна система. Дідусь Андрія Яків Боровик – греко-католицький священник, репресований радянською владою. Бабуся Ольга Боровик походила з родини греко-католицьких священників та була сестрою Ярослава Барановського, члена проводу ОУН, довіреної особи Євгена Коновальця. Матір Андрія, студентку Львівського медичного університету, заарештували за участь у націоналістичній організації "Сонце". Батько відбув десять років таборів за діяльність в українському підпіллі. 

Родина Корчаків жила у Стрию. Тут Андрій 1981 року закінчив школу, потім вступив до Львівського політехнічного інституту на спеціальність "Автомобільні шляхи". Працював інженером-будівельником у містобудівельному управлінні міста, згодом – у книжковому товаристві "Побратим". Брав участь у будівництві храму УГКЦ в селі Дуліби Стрийського району на Львівщині та працював у Чехії на будівництві. 

Пам’ятаючи, що походить із роду, представники якого боролися за незалежну Україну, Андрій Корчак і сам не залишався осторонь важливих для майбутнього своєї країни подій. У 2004 році разом із братом він брав участь у Помаранчевій революції.

Участь у Революції Гідності. Після силового розгону мітингувальників на столичному майдані Незалежності вночі 30 листопада 2013 року Андрій Корчак приїхав до Києва. Мати перед від’їздом сказала йому: "Добре розумію, сину, ми з татом тому й страждали, він – десять, а я – п'ять років у таборах і тюрмах за те, що українці хотіли мати свою державу. А ти наша кровинка, хіба можеш бути інакшим?"

Андрій Корчак увійшов до Самооборони Майдану та став десятником третього десятка Третьої сотні. На Майдані рубав дрова, укріплював барикади, чергував у наметовому містечку, стояв у нічній варті, ходив на пікетування.

За словами родичів, у період Революції Гідності Андрій жив Майданом. Додому приїздив лише на короткий перепочинок, щоб провідати матір.

Востаннє Андрій Корчак виїхав до Києва у середині лютого 2014 року. 18 лютого 2014 року брав участь у "мирному наступі" з вимогою винести на сесійне голосування у Верховній Раді законопроєкт щодо змін до Конституції, які мали обмежити повноваження президента. Будівлю Верховної Ради та Маріїнський парк оточили внутрішні війська, зокрема бійці "Беркуту", а на Парковій алеї скупчилися прибічники Антимайдану й тітушки. Об 11-й між мітингувальниками та бійцями внутрішніх військ почалися сутички. Андрій, який разом із побратимами був у цей час на вулиці Михайла Грушевського, допомагав укріплювати барикади.

Іще о пів на другу Андрій Корчак устиг того дня поговорити з братом Юрієм, а за пів години почався черговий наступ силовиків. У протистоянні з бійцями внутрішніх військ і тітушками біля Маріїнського парку близько 14:15 Андрій отримав сильні травми голови, переломи грудної клітки та вогнепальне поранення. Медик-волонтер Червоного Хреста намагався зробити пораненому масаж серця, потім, оскільки місць у "швидких" бракувало, Андрія Корчака привіз до Київської міської клінічної лікарні № 17 власною автівкою один з очевидців подій. О 15:20 Юрієві вдалося додзвонитися на телефон брата, і йому повідомили, що Андрія реанімують. Однак, коли Юрій зателефонував знову, йому сказали, що врятувати пораненого не вдалося.

Андрієві Корчаку було 49 років.

Пошанування. Андрія Корчака поховали у Стрию. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Андрієві Корчаку було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Андрія Корчака викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. На честь героя встановлено знак на алеї пам’яті Героїв Небесної Сотні Львівщини у місті Ходорові Жидачівського району. 25 березня 2014 року рішенням сесії Стрийської міської ради частину вулиці Зеленої перейменовано на вулицю Андрія Корчака. 5 вересня на будівлі Стрийської середньої загальноосвітньої школи № 2, в якій він навчався, відкрито меморіальну дошку, а 13 вересня 2016 року школу названо його ім’ям. 6 листопада 2014 року рішенням Бориславської міської ради Андрієві Корчаку присвоєно звання "Почесний громадянин міста Борислава" (посмертно).