Михайло Жизневський

Михайло Михайлович Жизневський (білоруською Міхаіл Міхайлавіч Жызнеўскі) народився 26 січня 1988 року в місті Гомель у Білорусі. Закінчивши військовий клас гомельської школи № 15, вступив до технічного училища, де здобув спеціальність газозварювальника. Зі шкільних років цікавився історією середньовіччя й міфологією, був членом лицарського клубу, виготовляв лицарські обладунки та брав участь у реконструкторських турнірах. Також Михайло займався східними єдиноборствами, страйкболом. А ще хотів стати священником: планував відслужити в армії та вступити до духовної семінарії в Жировичах Гродненської області.

У 17 років Михайло приїхав до України. Жив у Донецьку, Кривому Розі, Києві та Білій Церкві на Київщині. Працював на приватному підприємстві, зварювальником, монтажником вікон. Також був позаштатним кореспондентом газети "Соборна Київщина". Офіційно не належав до жодної політичної партії, але співпрацював з організацією УНА-УНСО. Побоюючись переслідувань режиму Лукашенка, ніколи не називав свого справжнього імені. Зазвичай представлявся як Олексій, а члени УНА-УНСО знали його під псевдо "Локі" – за ім’ям скандинавського бога бешкету та жартів.  В Україні чоловік зацікавився її історією та культурою. Саме завдяки Михайлові Жизневському пісня "Пливе кача по Тисині" стала реквіємом за Небесною Сотнею: коли Майдан проводжав свого загиблого захисника в останню путь, друзі попрохали поставити цю його улюблену пісню й під неї пронесли тіло.

Участь у Революції Гідності. Із перших днів Михайло Жизневський долучився до майданівців. Часто його можна було бачити біля намету УНА-УНСО. Допомагав будувати барикади, брав участь в охороні об’єктів Майдану. У день Водохреща, коли після ухвалення "диктаторських законів" загострився конфлікт між протестувальниками та владою, був на Грушевського. Відеохроніка зафіксувала, як Михайло того дня стояв між майданівцями та солдатами внутрішніх військ, заспокоюючи обурених людей.  

22 січня о восьмій ранку силовики спробували відтіснити активістів до Європейської площі. Під час цих сутичок Михайла як людину, котра мала досвід участі у реконструкторських боях, було призначено щитовим. Він ішов попереду зі щитом із ДСП, прикриваючи ним побратимів. Товариш Михайла Андрій Виговський згадував, що йшов слідом: "тримався за лямку на Мішиній формі. Позаду – ще двоє хлопців, які нас замикали. Біля кафе "Сушія" [вул. Михайла Грушевського, 4] ми зіштовхнулися з "Беркутом" і намагалися відперти їх подалі. Міша вирвався вперед, після чого в нас полетіло кілька гранат. Мене засліпило. Уже потім побачив, що Міша поранений. Думали, його оглушило гранатою, занесли в медпункт. Але він помер від кулі".

На відео 22 січня видно, що Михайло Жизневський перебував біля одного зі спалених автобусів, коли в нього влучила куля. Це сталося поруч із будинком у Музейному провулку, 2-Б. Пораненого занесли до медпункту, який діяв у приміщенні Національної академії наук України, однак урятувати його лікарі не змогли. Наскрізне вогнепальне поранення в ділянку серця з використанням набою для примусового зупинення автотранспорту виявилося смертельним. Близько 8:50 "Локі" помер.

Михайлові Жизневському було 25 років.

Пошанування. Михайла Жизневського поховали 28 січня 2014 року в білоруському селі Стяг Перемоги, де минуло раннє дитинство хлопця. 27 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, Михайла Жизневського нагороджено орденом Героїв Небесної Сотні (посмертно) Указом Президента України № 893/2014. 21 листопада 2015 року на вшанування пам'яті цього Героя Небесної Сотні було засновано та призначено його батькам довічну стипендію (Указ Президента України № 649/2015). 13 червня 2017 року Михайлові Жизневському Указом Президента України № 158/2017 присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). У червні 2015 року УПЦ КП нагородила його медаллю "За жертовність і любов до України" (посмертно). 26 листопада 2014 року на розі вулиці Михайла Грушевського та Петрівської алеї встановили меморіальний знак на честь Михайла Жизневського. 28 березня 2016 року в Києві на фасаді будинку по вулиці Білоруській, 22 відкрили пам’ятний знак білорусам, які загинули за Україну. Одне з імен на ньому – "Михайло Жизневський". Також його ім'я та портрет викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. У перші дні після Революції Гідності поруч із місцем загибелі Жизневського на проїжджій частині вулиці Михайла Грушевського майданівці створили з бруківки пам'ятний знак на честь загиблого побратима-білоруса. У липні 2015 року засновано літературну українсько-білоруську премію імені Михайла Жизневського "Воїн Світла". Її присуджують щорічно "за книжку українського або білоруського автора, в якій діє благородний, сміливий герой, що бореться за справедливість, проповідуючи загальнолюдські цінності, і є взірцем для наслідування". 20 травня 2016 року в місті Овручі на Житомирщині вулицю Германа Титова перейменували на честь Михайла Жизневського.