Володимир Миколайович Жеребний народився 6 жовтня 1985 року в селі Вишня Городоцького району Львівської області. Мав молодшу сестру. Дідуся та бабусю Володимира було депортовано у 1946 році з Лемківщини. Із села Вишня сім’я переїхала до сусіднього міста Рудки Самбірського району Львівщини.
Після закінчення Рудьківської середньої загальноосвітньої школи у 2001 році Володимир Жеребний вступив до Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету. Залишився там працювати, відповідав за студентське самоврядування. Заочно закінчив економічний факультет Львівського національного аграрного університету.
Свого часу прагнув пройти строкову службу в армії, вважаючи, що це обов’язок кожного чоловіка. Однак через стан здоров’я його не було прийнято до лав українського війська.
У 2004 році 19-річним юнаком Володимир брав участь у Помаранчевій революції.
Участь у Революції Гідності. На початку грудня 2013 року, після того як влада з особливою жорстокістю розправилася з мітингувальниками на столичному майдані Незалежності 30 листопада, Володимир Жеребний приїхав до Києва. Він узяв відпустку у Вишнянському коледжі та два з половиною місяці з невеличкими перервами був на Майдані. У Києві зустрів новий 2014 рік. На Різдво приїхав додому, а за чотири дні знов повернувся до столиці.
Володимир був у сотні Самооборони Майдану, яка охороняла першу барикаду на вулиці Інститутській, і чимало тих, хто був у ті дні на Майдані, запам’ятали його як охоронця "Львівської брами". У січневі дні він чергував також на барикадах на вулиці Михайла Грушевського. Часом стояв на чергуванні по 12 годин, якщо не було достатньої кількості людей. Під час протистояння на Грушевського Володимир потрапив під водомет, унаслідок чого захворів, але за кілька днів знову повернувся охороняти Майдан. Отримав поранення в ногу, отруєївся газом, але й при цьому не полишив чергування на барикадах.
Майже весь час разом із побратимами Володимир мешкав у "Жовтневому палаці", однак за кілька днів до загибелі він і кілька його товаришів винайняли квартиру неподалік від Майдану.
У Києві ж Володимир зустрів своє кохання – Світлану Слобоженко. Чоловік був розлучений, але вважав, що сім’я та діти – найголовніше у житті. 14 лютого, у день святого Валентина, на київському "мосту закоханих" він освідчився Світлані, за її словами, можливо, передчуваючи, що більше матиме нагоди сказати ці слова.
У ніч на 19 лютого, весь день 19 лютого та в ніч на 20 лютого Володимир із перервами на короткий відпочинок і сон був на Майдані. За кілька годин до смерті розмовляв із батьком по телефону. За спогадами очевидця, 20 лютого о пів на восьму ранку Володимир почав збиратися на Інститутську. Він був одягнений у бронежилет, мав також металеву військову каску та дерев’яний щит. Пізніше разом із багатьма активістами взяв участь у наступі Інститутською, відтісняючи силовиків угору, та опинився на так званому п’ятачку смерті біля верхнього виходу зі станції метро "Хрещатик", де впродовж години загинуло багато майданівців. О 09:44 у Володимира влучила куля, яка потрапила в сонну артерію. Смерть була миттєвою.
Володимирові Жеребному було 28 років.
Пошанування. Поховано Володимира Жеребного в місті Рудки. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Володимирові Жеребному було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Володимира Жеребного викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві, а також на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. На його честь установлено знак на алеї пам’яті Героїв Небесної Сотні Львівщини у місті Ходорів Жидачівського району біля палацу культури. 27 травня 2014 року в селі Вишня на фасаді будівлі Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету, в якому навчався Володимир Жеребний, відкрито меморіальну дошку на його честь. 30 травня 2014 року в місті Рудки на фасаді будівлі Рудківської середньої загальноосвітньої школи, де він учився, встановили меморіальну дошку, а самій школі присвоїли ім’я Володимира Жеребного. 25 вересня 2016 року в селі Вишня на фасаді будинку, в якому мешкав Володимир, відкрито меморіальну дошку. Щоб увічнити пам’ять сина та всіх загиблих Героїв Небесної Сотні, родина Володимира Жеребного на території Рудківської школи І–ІІІ ступенів імені Володимира Жеребного збудувала каплицю з написом "Світлій пам’яті Володимира Жеребного і Небесної Сотні", яку було освячено 6 жовтня 2015 року.