Володимир Васильович Бойків народився 5 лютого 1955 року у Львові. Його батько служив у дивізії "Галичина", був заарештований радянськими спецслужбами й переслідувався як "неблагонадійний" навіть після звільнення.
Володимир Бойків закінчив львівську середню школу № 28 і вступив до Львівського політехнічного інституту (нині Національний університет "Львівська політехніка"), де отримав спеціальність інженера-будівельника. Працював за фахом, згодом очолив будівельну фірму.
Був двічі одружений. Із другою дружиною Наталією виховали трьох синів – Андрія, Олександра та Захара. У 1997 році сім’я переїхала до Києва.
Володимир Бойків захоплювався музикою, опанував скрипку й гітару, під час навчання грав у симфонічному оркестрі. Цікавився політикою та полюбляв дивитися футбольні матчі.
Участь у Революції Гідності. Володимир Бойків із перших днів протестів підтримав активістів Майдану. У вихідні він щоразу приїздив до наметового містечка, брав участь у вічах, допомагав майданівцям матеріально.
18 лютого Володимир Бойків востаннє вирушив на Майдан. Незадовго до цього він переніс інсульт, і дружина просила залишитися вдома. Увечері Володимир зателефонував їй і повідомив: "Наталко, я тут біля водометів, біля вулиці Грушевського, я тут повинен бути". Близько дев'ятої вечора чоловік отримав три вогнепальні поранення: кулі влучили в голову та хребет, пошкодили внутрішні органи. Пораненого доправили до лікарні, однак його не вдалося врятувати.
Володимирові Бойківу було 59 років.
Пошанування. Володимира Бойківа поховано у Львові на Личаківському цвинтарі на алеї героїв. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Володимирові Бойківу було присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю "За жертовність і любов до України", а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Володимира Бойківа викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові. На його честь у місті Ходорові Львівської області на алеї пам’яті Героїв Небесної Сотні Львівщини встановлено пам’ятний знак. У 2016 році на фасаді будівлі львівської загальноосвітньої школи № 28, в якій навчався Володимир Бойків, установлено меморіальну дошку на його честь.