Штурм Капітолію та Майдан: 1 спільність і 9 відмінностей

“Із Вашингтона надходять фотографії у стилі Майдану”, – написав у твітері перший заступник постійного представника Росії в ООН Дмитро Полянський, коли прихильники Дональда Трампа прямували до конгресу перед оголошенням результатів президентських виборів.

"Я не люблю насильницькі революції, тому, наприклад, не люблю Майдан. А зараз це мають просто вдома американці", – сказав журналістам прокомуністичний президент Чехії Мілош Земан. 

Уподібнювати український протест 2013–2014 років американським 2021-го до душі багатьом російським політикам, російським ЗМІ та проросійським діячам у різних країнах включно з нашою. Прикметно, що до таких самих аналогій удається дехто з представників українських правих сил. 

Події у США не такі прості й однозначні, як здається на перший погляд. Дехто з прихильників Трампа вважає, що штурм був спланованою акцією купки проповокаторів, адже силовий сценарій невигідний ані Трампу, ані республіканцям, ані самим протестувальникам. Свідки подій запевняють: на мирну ходу до Капітолію вийшло від сотень тисяч до двох мільйонів громадян, а штурмували його кілька десятків, щонайбільше сотня. Їх називають проплаченою масовкою, американською версією тітушок. Декого з них було помічено на акціях BLM – "Black lives matter" та на акціях ультралівих рухів антифашистського спрямування. Також очевидці звертають увагу на те, що поліція сама відчинила ворота молодикам. Прихильники Трампа вважають, що метою цієї акції було дискредитувати образ їхнього лідера в очах однопартійців і суспільства. 

Офіційним приводом для протестів, наслідком яких став штурм, була підозра у фальсифікаціях результатів виборів у двох штатах. 

Після них Трампа забанили соціальні мережі. Сам він видалив свій акаунт у твітері та не заходив на фейсбук упродовж доби – на знак протесту проти цензури, як вважають його шанувальники. 

Хочеться вірити, що американське правосуддя та громадянське суспільство розслідують усе це, встановлять справжні обставини, причини та наслідки зазначених подій. А ми порівняємо фактаж українських та американських протестів. 

1. Чинник політичного лідерства

Активісти у США виходили на протести задля підтримки конкретної політичної сили та фігури – Дональда Трампа й Республіканської партії. В Україні ж протести не мали політичного лідера навіть тоді, коли перейшли в гарячу фазу. Лідери тодішньої опозиції Олег Тягнибок, Арсеній Яценюк і Володимир Кличко хіба що доповідали стан справ на недільних вічах, проте нарівні з ними зі сцени щодня виступали майже всі охочі. Громада Майдану висувала вимоги цим трьом своїм представникам і через них владі, на противагу чому захоплювачі будівлі конгресу вимог не озвучили. На Майдані панувало самоврядування, жоден політик не мав одноосібного й навіть суттєвого впливу на рішення та дії людей. Український протест узагалі не було зав’язано на жодній конкретній особистості, діяв принцип, закарбований на плакатах: "Я – крапля в океані". 

2.  Чинник сили

У США протестувальники застосували силу першими. Український опір починався як принципово мирна, ненасильницька акція. Вона залишалася такою навіть після застосування до активістів невиправданої жорстокості – розгону мітингарів у ніч на 30 листопада 2013 року. Мільйони людей, які вийшли на вулиці своїх міст, не вдавалися до насильства впродовж майже трьох місяців. Перші удари завдавали оборонці влади – офіційні силові формування та наймані з цивільних. Мітингарі застосували у відповідь силу задля самозахисту.

3. Чинник мети

Як уже згадано в першому пункті, американські протестувальники мали суто політичні цілі – не визнавати переможцем виборчих перегонів демократа Джо Байдена. Їхній опір стосувався конкретної політичної фігури. В основі українських протестів лежала ідея утвердження європейського розвитку країни та демократичних цінностей. Перший вихід людей на центральну площу столиці було спричинено обманом тодішнього президента Віктора Януковича. Раніше він анонсував підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а потім змінив курс на зближення з Російською Федерацією. Однак побиття мирних протестувльників як результат свавілля силовиків і влади внесло корективи у формулювання мети протестів. Люди, які масово вийшли на Майдани по всій Україні, почали вимагати покарання винних, стали на захист людської гідності та громадянських прав і свобод.

4. Чинник організацій і конспірології

Серед протестувальників у Штатах помічено багато прихильників руху "QAnon". Це конспірологічна теорія, яка виникла 2017 року, тепер набула поширення. Адепти "QAnon" вірять, що президент Трамп збирається викрити велетенську міжнародну схему сексуальної експлуатації дітей, до якої, на їхнє переконання, причетні представники Демократичної партії, а також багато американських знаменитостей. "Куанонці" вірять, що їхні опоненти поклоняються сатані, та позиціонують Трампа як рятівника світу. І саме прихильників "QAnon" було багато серед тих, хто штурмував Капітолій. Найяскравіший учасник цього штурму – напівголий хлопець із хутром і рогами, що потрапив на шпальти майже всіх світових медіа. Це прихильник Трампа Джейк Анджелі, відомий як "QAnon Shaman". 

Невідомо достеменно, яку роль відіграв цей рух у протестах. Але навіть на деяких світлинах видно, що знак угруповання у вигляді літери "Q" помітно на шевронах військовослужбовців, що свідчить про певну його поширеність. І в українських подіях не бракувало диваків, маргіналів, конспірологів із фантастичними теоріями. Проте Революція Гідності не мала єдиної рушійної сили, організації, угруповання. Серед активістів були представники та прихильники різних партій і спільнот. Нові ініціативи виникали вже під час і внаслідок протестів, а не навпаки. Це "Євромайдан-SOS", Самооборона Майдану, "Правий сектор", медична служба, Автомайдан, "Мистецький Барбакан", Відкритий університет Майдану, Бібліотека Майдану, Музей Майдану та багато інших. Пізніше багато ініціатив переросли у громадські організації, що діють і дотепер. Сотні Самооборони вливалися до лав Збройних сил. 

5. Чинник тривалості

У США – разова, короткострокова, спонтанна акція. 

Протести в Україні тривали з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014-го. Це була тривала, виснажлива, цілеспрямована акція мирного спротиву, яка згодом переросла у протистояння фізичне. 

6. Чинник кримінальний

На світлинах з Америки видно, як активіст, 36-річний Адам Джонсон із Флориди, несе кудись трибуну спікерки Палати представників Ненсі Пелосі. 

Українські протестувальники у переважній більшості впродовж трьох місяців дбайливо ставилися до чужого й державного майна. До початку гарячої фази не було розбитих вітрин та автівок. “Постраждав” тільки пам’ятник Леніну, започаткувавши цим у майбутньому процес декомунізації та знищення комуністичної символіки як такої, що представляє тоталітарний режим. Під час боїв за Український дім на Європейській площі, коли будівлю було спершу захоплено силовиками, а потім звільнено, активісти Майдану разом зі співробітниками Музею історії міста Києва допомагали евакуювати експонати, які зберігалися там, на той випадок, якщо Український дім постраждає під час сутичок або його знову захоплять. 

7. Чинник міжнародного визнання

Революцію українців численно підтримано світовими політичними лідерами та знаменитостями. Протестувальників у Вашингтоні слабко підтримували навіть виборці Дональда Трампа.

Євромайдан відвідали відомі політичні діячі – віцепрезидент Європарламенту Яцек Протасевич, колишній глава Європарламенту Єжи Бузек та колишній чільник польського уряду, лідер партії "Закон і справедливість" Ярослав Качинський, віцепрезидент США Джо Байден. Урядовці Німеччини, Сполучених Штатів, Польщі, Канади, Литви та багато інших засудили дії керівників України. А після перших смертей на Майдані лідери європейських держав і США заговорили про санкції проти них. 

8. Чинник ризику

Американські протестувальники, йдучи на штурм Капітолію, очевидно, усвідомлювали відповідальність перед законом і можливі наслідки своїх дій. Українські ж активісти починали свої акції в межах законодавства. Влада переступила закон 30 листопада й переступала під час усього Майдану. Протестувальники три місяці перебували під численними різноманітними ризиками. Парамент поспішно проголосував і президент підписав “драконівські закони”, відомі також як закони 16 січня, які вивели за межі легітимного поля сотні тисяч протестувальників. Окрім відвертого переслідування, арештів і катувань у СІЗО, майданівці зазнавали й інших загроз, зокрема викрадення, що часто вчиняли так звані тітушки – наймані молодики, які формували Антимайдан. Американські протестувальники стояли проти поліцейських, що діяли чітко в межах закону. Українських протестувальників могли підстерегти дорогою додому у темному провулку, побити, викрасти тощо.

9. Чинник духовної й інтелектуальної підтримки   

Складно аналізувати реальне ставлення до протестів у США, якщо ти не є частиною американського суспільства, але зі спостережень за дописами активістів можна зробити виновок: серед прихильників Трампа ми не виявили таких, хто підтримував би штурм і радикальні дії. Більшість його симпатиків засуджує події навколо Капітолія. Багато хто вважає їх провокацією. Однак більшість ФБ-груп на підтримку Трампа є закритими, тому наші спостереження вибіркові. 

На підтримку ж Майдану відкрито висловилися різні інституції – церкви; вищі навчальні заклади, які виходили повним складом на мітинги; підприємства, що закуповували засоби захисту та медикаменти для протестувальників. 

Утім, “спільне у подій навколо Капітолія, білоруських протестів та українського Майдану справді є – це небажання з боку чинної влади з нею розлучитися”, – підмітила Марія Авдєєва, експертка iSANS – групи аналітиків із виявлення загроз демократії. 

Авторка тексту та світлин із Євромайдану – Олена Максименко, працівниця Національного музею Революції Гідності.